Я зараз думаю над тим, які мої історії моторошніші.

З одного боку — «Нульова форма».
Світ, де людину можна перетворити на роль. На функцію. На здобич для чужого задоволення.

З іншого — «Сиделка для механічного Бога».
Підводна станція, один пацієнт за склом і люди, які дуже стараються не називати його Богом.

І от мені справді цікаво: що страшніше?

Коли система робить із людини гру?
Чи коли люди думають, що можуть контролювати щось набагато старіше й розумніше за себе?

Можете написати в коментарях, який страх вам ближчий.
Я правда читаю такі відповіді — вони потім дуже впливають на те, як я відчуваю власні історії.

«Нульова форма»:
https://booknet.ua/book/nulova-forma-b454145

«Сиделка для механічного Бога»

https://booknet.ua/book/sidelka-dlya-mehanchnogo-boga-b454166: