Видалив твір

Вітаю. Я не думаю, що це комусь цікаво, але все ж повідомлю - мій роман "Непедагогічна поведінка" з моєї сторінки на Букнет я видалив. Причина: твір був дуже сирий і слабкий. Я з самого початку сумнівався, чи публікувати, але опублікував. Не знаю чим я керувався. І "результат" не змусив себе чекати - роман отримував по кілька переглядів на день. Тут ви можете написати - "а ви те, а ви се". Ну загалом правильно. Я пишу з самого дитинства, але реакція завжди одна - майже повна тиша. Не допомагають ні інформаційні пости в Блогах, ні різні спроби зіграти в активність. Мені майже сорок. Життя поволі добігає кінця. І треба прийняти реальність - писати твори - це просто не моє, мабуть, та і все. 

Це не розчарування пост. Багато хто зрадіє, що черговий ноунейм злився. Слабак і так далі. Тому це корисний блог, який комусь все ж принесе задоволення, нехай і специфічне.

З повагою,

Олег.

9 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Вадим Сухобрус
03.06.2026, 15:53:15

Хіба кількість переглядів означає слабкість та сирість? А жанр? А тема? А платформа, на якій є певні читачі саме цього жанру? А час який?

avatar
Okej
03.06.2026, 15:40:52

Сам через це постійно проходжу, тому чудово вас розумію. Пам'ятайте: на кожен твір є свій читач, а успіх не буває миттєвим. Будь-яка відома людина починала з тернистого шляху. Не розчаровуйтеся і продовжуйте!
P.S. Мені знайти свою аудиторію допомогли експерименти з жанрами та подачею. Контент має бути різноманітним. Пишіть далі, і все обов'язково вийде!

avatar
Містер Чілл
03.06.2026, 15:30:58

✨️✨️✨️(з загадковою, розуміючою посмішкою дивиться на вас, і, поправивши непроникні окуляри, розкладає невеликий стіл, який вийняв прямо з повітря, і починає розставляти поляну з випивкою, закускою на столі. Коли він завершує, то клацанням пальців матеріалізує два мякі зручні крісла і плюхається в одне та з веселою посмішкою і невимушеним жестом руки запрошує вас присідати до столу, поки він наливає вам обом повні чарки пекучої)

avatar
Куранда Валерія
03.06.2026, 15:26:24

Самокритика — це теж добре. Можливо, саме ваш наступний твір стане найкращим з усіх, які ви писали раніше.✨️

avatar
Тиха Ніч
03.06.2026, 15:12:58

Не поспішайте з негативними висновками. Головне, щоб Ваші твори в першу чергу подобалися Вам.

avatar
Любисток
03.06.2026, 15:00:28

Пане Олегу, не варто опускати руки! Навіть якщо і кілька людей прочитали ваш твір й отримали задоволення - це вже гарна новина. На колір і смак - товариш не всяк! Тож творіть і не сумнівайтеся у собі!

Леді Рей
03.06.2026, 15:01:17

Любисток, ❤❤❤

avatar
Леді Рей
03.06.2026, 15:00:56

Всмислі життя майже добігає кінця... На кожен товар є свій покупець. Тому зарано ви складаєте лапки.

avatar
Morwenna Moon
03.06.2026, 14:58:09

Ну це Ви дарма...

avatar
Мрія Чарівна
03.06.2026, 14:56:19

Пане Олегу, якість твору - це важливо й на совісті автора, але на Букнеті популярність залежить, в першу чергу, від роботи над просуванням твору. Як на Букнеті, так і за його межами.

Інші блоги
ЗолотІ ФантазІЇ
Літературний флешмоб «Золоті фантазії» об’єднав авторів, які пишуть історії про магію, таємниці, кохання, небезпечні світи і героїв, що змушують серце битися швидше. Цей флешмоб організувала авторка
Коли система вирішує, що ти зайвий
Є слова, які звучать майже спокійно. Не “вирок”. Не “смерть”. Не “покарання”. Просто — зайвий об’єкт. Наче хтось дуже ввічливо пояснює: ти більше не потрібен. Не вписуєшся. Заважаєш. Тебе легше
Вона більше не втікачка. Вона - спалює старий лад.
Друзі, час настав! Перший розділ другої книги «Ціна попелу» вже чекає на вас. Ми залишили Каліду в моменті, коли відчай перетворюється на сталь, а вчорашні біженці стають її армією. Друга книга — це вже не про виживання
Плани на неосяжне майбутнє
Щиро вітаю вас усіх, леді й джетльмени, з літнім сонечком ☀️, що, нарешті завітало до нас. Скоро можна буде перейти від "фу, дістав цей дощ" до наступної фази ниття - "фу, задовбала ця спека" хх)) Ну а тепер серйозно.
Тінь минулого. Нова глава !
​«Я підняла очі на своє відображення. Не принцеса. І не жертва. Дівчина. Зі шрамами, які не видно. З поглядом, який уже не наївний. Я зробила крок уперед. Тканина торкнулася колін. І вперше за довгий час я не зняла її одразу.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше