Є слова, які звучать майже спокійно.

Не “вирок”.
Не “смерть”.
Не “покарання”.

Просто — зайвий об’єкт.

Наче хтось дуже ввічливо пояснює: ти більше не потрібен. Не вписуєшся. Заважаєш. Тебе легше прибрати, ніж зрозуміти.

Мені завжди було моторошно від таких формулювань. Бо за ними часто ховається найстрашніше — момент, коли людину перестають бачити людиною.

У цій історії саме з цього й починається тріщина.

Бо якщо тебе вже записали в “зайві”, залишається одне питання:
ти погодишся з цим — чи нарешті почнеш чинити опір?

Книга «Зайвий об’єкт» тут:

https://booknet.ua/book/zaivii-obkt-b454161