Привіт всім, хто ще не спить. )))

Нагадую, ще годину діятиме знижка на дуже класну книгу. Якщо любите читати історії, в яких є все, від гумору до небезпеки і від страху до шаленої пристрасті, то ця книга саме для вас. 

Поспішайте!

      Повернувся    в   палату    і    чекаю   її.    Минуло   40   хвилин.   Знов   дратуюсь.    Вже   не   вперше   почуваюсь   собачкою ,   яка   за   нею   бігає.   Якого   біса?     Беру   телефон   і   пишу   повідомлення.

     "Якщо   ти   негайно    не   прийдеш ,   прийду    я."

     Подіяло.  Вже    через    хвилину ,   зла    наче    фурія   малявка   влетіла   в    мою    палату .    Її    очі    метають   блискавки.

    - Ти   що   собі    дозволяєш?  - шипить   зміючка.   Така   класна ,   дух   перехоплює.   -   Я   взагалі-то    на   роботі   якщо   ти   раптом   не   помітив.   Якщо   тобі    сумно... -  не   даю   договорити.   Хапаю   за   обличчя    і   жадібно   цілую.  Я   чекав   цього   цілу   довбану   добу.   Саша   зойкнула ,  відштовхнула   мене   і   розвернулась  до   мене    спиною.   Я   охринів   якщо   чесно.  Вона   вперше    відштовхнула   мене.   Якого   біса   відбувається?   Грається   зі  мною   наче   я   хлопчик.   Різко   розвертаю   до   себе  з   наміром   добитись   відповіді ...   

      - Якого   біса?  Що   за   ігри?  Послухай   дівчинко... - почав   і   завис   на   її   губах...  Помади   вже    майже   немає    і   добре    видно   невеличку   ранку   на   якій   виступила   краплинка   крові.  -  Що   це?  -  в   лялькових   очах   блищать   сльози.  - Сашо!   Я   п-питаю... -  тільки   тепер   помічаю   що   під   добрим   шаром   тоналки    припухла   вилиця .  Обережно   проводжу   пальцем   поки   в   голові    складається    пазл.    То   ось   навіщо   цей   маскарад.   Щоб   сховати   синці .   - Трясця!   Я    вб'ю   його !   Чуєш?   Це   мудак   твій   зробив?  - по   її  щоках   течуть   сльози   і    я   розумію   що   це   все .   Йому   кранти .  Тепер   точно.  Притягую   до   себе   маленьке   тільце   і   обіймаю .   Ну   як?   Як   можна   її   бити?   Її   ж   за   вітром   носить .   Обійняти   міцніше   страшно   щоб   не    зламати   нічого... Що   за    чортів   виродок?  -  Не   плач   маленька.   Він   заплатить   за   це.   За   кожну   твою    сльозинку.   Я   обіцяю   тобі.   Дорого   заплатить.  - підняв   її   на   руки   і   разом   з   нею   сів   на   ліжко   посадивши   дівчину   собі   на   коліна.    Легенько  проводжу   пальцем   по   губі. - Боляче?   Я   не   хотів.   Пробач.  - знов   пригортаю   до   себе.  - Дівчинка   моя.   Маленька   моя . - шепочу   і   цілую   в   скроню.   Сьогодні   Саша   в   лікарні ,  тому   я   теж   залишусь ,   а   завтра   додому.   Досить   валятись.   Потрібно   поговорити   з   Максом   і   шукати   її   козла.   Живцем   під   землю   зарию,   тварюку.

Тихої ночі!