Анонс новинки! Вікторіанське міське фентезі
Друзі, вже зовсім скоро, перших числах наступного місяця (до 10-го числа точно!) у мене вийде неймовірна новинка, яка дуже мене захоплює і, я сподіваюся, також захопить вас: «Хижачка для мисливця».
Це історія про прекрасне чудовисько, яке дуже хоче вижити, і мисливця, який надто добре знає, як вона бреше.
Ліліт Вейн — не свята героїня. Вона небезпечна, владна, гостра на язик і звикла виживати будь-якою ціною. Колись вона була ворогом Елейни Роуз, але тепер саме союз із Елейною може врятувати їй життя.
Проблема лише в одному: поруч з Елейною завжди є Рікард Хант. Цей чоловік — мисливець на чудовиськ, ще й наречений Елейни. Чоловік, який поклявся одного дня вбити Ліліт.
Він не вірить у її каяття. Не вірить у добрі наміри. Не вірить жодній її посмішці, бо надто добре знає: саме так Ліліт посміхається, коли бреше. А бреше вона, вважає мисливець, завжди.
І тепер Ліліт мусить обдурити його, щоб вижити.Та що довше триває ця гра, то складніше зрозуміти, хто справді веде полювання — хижачка чи мисливець?
У цій історії буде:
#ВідНенавистіДоКохання
#ЛиходійкаНаПеревихованні
#Вампіри
#ІнтригиІПолітика
#ВладнаСильнаГероїня
#ХижачкаІМисливець
#ГероїняНеСвята
#НебезпечнаХімія
#ГарячеТаЕмоційно
Невеличке уточнення: це буде не історична реконструкція, а готичне міське фентезі з вайбом пізньої вікторіани, магією, таємними орденами й авторськими допущеннями, 18+.
Головна героїня на початку справді може бути різкою, небезпечною і дуже егоїстичною, бо це історія саме про лиходійку, яка тільки отримає шанс змінитися.
І так, між героями буде багато ненависті, болю, недовіри й небезпечної хімії, але без романтизації аб’юзу як “здорового кохання”. До справжніх почуттів їм ще доведеться дійти.
А ще: авторська раса в книжці "сангвари" матимуть дуже сильний вампірський вайб, але це унікальна раса зі своїми правилами. Тож часник проти них краще не застосовувати, а залишити для борщу!)))
І не можу не дати вам хоча б декілька маленьких спойлерів до нової історії! Обіцяю, буде цікаво ;)
***
Між нами якийсь час тягнеться мовчання, і я майже чую, як скриплять шестірні в голові жінки.
— Навіщо?
Я проходжу до кабінету й сідаю на край столу поруч із нею. Беру маленький метальний ніж, що лежить серед іншої зброї, і ліниво кручу його в пальцях.
— Тому що з сьогоднішнього дня ми змінюємо стратегію. Ми більше не вороги Елейни Роуз. Ми її союзники.
Тиша стає майже відчутною. Сера кладе меч на стіл дуже повільно і дуже обережно. Так обережно люди зазвичай поводяться або з вибухівкою Джека, або з душевнохворими.
Її темні очі, підведені вуглем, свердлять мене з такою зосередженістю, що будь-хто інший на моєму місці вже почав би виправдовуватися. Але виправдання — не звичка Ліліт Вейн.
— Пані, — промовляє вона своїм низьким, скреготливим голосом. — Елейна Роуз. Жінка, чий наречений-мисливець тримав вас за горло лише вчора. Жінка, чиїх людей ви вбивали. Чию сім’ю ви розоряли. Донька чоловіка, чиї люди ціле століття вистежують, катують і вбивають сангварів. Донька чоловіка, який викупив і перекопав увесь захід острова, щоб видобути якомога більше обсидіану проти нас. Донька чоловіка, який убив ваших… — вона не договорює, але я знаю, що саме вона хоче сказати. “Ваших батьків”. Саме так. Гідеон Роуз стоїть за вбивством моєї сім’ї, і для мене це не новина. Але зараз це не має значення.
Вона робить крихітну паузу, дає цій недомовленості осісти.
— Ви хочете стати її союзницею.
— Так.
— Добровільно.
— Так.
— З власної волі.
Я важко зітхаю.
— Так, Серо.
Вона дивиться на мене ще кілька довгих секунд, ніби чекає, що я зараз моргну, засміюся і скажу, що це був огидний жарт. Не дочікується.
— Ви вдарилися головою, — каже вона нарешті, і це звучить як лікарський діагноз.
***
Я приводжу себе до ладу, поправляю зачіску й виходжу в коридор.
І тут же опиняюся притиснутою до стіни.
Сильна рука стискає моє горло не до задушення, але достатньо, щоб я відчула кожен палець. Знайомий дотик і знайомі мозолі на пальцях. Я піднімаю очі й зустрічаю темний погляд Рікарда. Він нависає наді мною, його обличчя за кілька дюймів від мого. У сірих очах — чиста, незамутнена лють.
— Скучив за мною, мисливцю? — шепочу я, розтягуючи губи в усмішці.
— Замовкни, — гарчить він. Його дихання гаряче, пахне чаєм із бергамотом, який ми щойно пили. — Що ти тут робиш, Вейн? Що це за вистава з кольє? Думаєш, я повірю в цю маячню про бабусю?
— Твоя віра не потрібна, — солодко відповідаю я. — Головне, що повірила Елейна. Вона така мила й довірлив…
Я хриплю, не договоривши, коли його пальці стискаються сильніше.
— Ти не підійдеш до неї. Ти її не торкнешся. Якщо я дізнаюся, що ти заподіяла їй шкоду…
— Душити мене в коридорах входить у звичку, Рікарде? — перебиваю я, і слова виходять хрипко та важко. — Мені, звісно, лестить твоя увага, але люди можуть нас неправильно зрозуміти…
***
Якщо вам подобаються історії, де герої не святі, почуття небезпечні, а поцілунок може бути майже такою ж погрозою, як ніж біля горла, — запрошую до «Хижачки для мисливця», яка вже скоро з'явиться на сайті!
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЩось дуже цікаве❤️❤️❤️
Який хлоп ❤️❤️❤️
Дуже гарно і цікаво ❤️
Неймовірні візуали ❤️
Вітаю з майбутньою новинкою☺️❤️
Клаааас, дуже цікаво, і візуали відпадні!
❤️❤️❤️
Прекрасно! ❤️❤️❤️
Дуже цікава новиночка❤️❤️
Ой як все цікаво та гарно ❤️
З такою героїнею щось буде цікаво )
Виглядає цікавенько ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати