Привіт, мої любі читачі! ❤️

Сьогодні вийшла 8 глава "Кіт, який став моїм"

Коли я писала цю главу, в кімнаті ніби справді ставало холодніше, а в повітрі пахло мокрим карпатським мохом.

Наші хлопці нарешті дійшли до руїн маєтку фон Клаудів. Туди, де все почалося понад сто років тому. Зустріч із відьмою біля старої каплички змінила все. Це більше не історія про забавного рудого кота, який оселився в міській квартирі. Це історія про вибір, від якого стискається серце.

Андрій міг би відступити. Він міг би повернутися до свого звичного, безпечного життя. Але коли ти знаходиш свою людину (навіть якщо вона приходить до тебе в котячій шкурі), то готовий віддати половину власної душі, щоб просто тримати її за руку.

«— Прокляття просте. Він залишиться людиною назавжди, якщо ти добровільно віддаси частину себе — своє тепло, свою пам’ять, свою… людяність. Але якщо він зрадить тебе, як зрадив мене колись, — повернеться в кота. І цього разу вже без повернення».

Ця глава — про відчайдушну рішучість. Про поцілунок, який звучить як остання клятва на руїнах минулого. І про те, що ліс уже відкрив своє полювання.

Попереду повний місяць і остаточне рішення біля джерела.

Скажіть чесно, ви б змогли ризикнути всім, своєю пам'яттю і теплом, заради кохання? Чи Андрій діє занадто необачно?

Кіт, який став моїм

Ваша Ulyana Summers