Трошки анонсів і новин. Отже, “Квіти в темряві” тепер можна читати повністю. Huzzah!

Так вже сталося, що ця історія зовсім несподівано забрала в мене значно більше часу й уваги, ніж я планувала. В якийсь момент я навіть помітила, що відкладаю інші проєкти, бо весь час подумки повертаюся саме до Джейн і Провансу.

Але тепер, коли ми з нею порозумілися, я маю час повернутися до своїх відкритих проектів. Насамперед, до “Дракайни” - останньої частини циклу “Хімера”. Її ще чекає редагування, але я вже знову поринаю в цей світ.

І трохи мого ниття і слів подяки. Життя письменника буває доволі самотнє. Навіть якщо історія тебе не відпускає і ти живеш в ній - найчастіше це просто ти, клавіатура, блокнот і сотні сторінок, які ніхто не бачить місяцями. Натхнення приходить не завжди, а підтримки часом ще менше. Тому я справді дуже рада, що в мене є цей блог і люди тут, які розуміють, наскільки важко писати історії.

Мабуть, саме тому я все частіше думаю, що продовження “Еваїін” буде у форматі невеликих оповідань або повістей. Бо інакше я ризикну застрягти з ним як Джордж Мартін… а цього я все ж хотіла б уникнути. Писати книжку 5, 10 років - це круто, але я такими ресурсами не володію, на жаль.

Тож начувайтеся, любі читачі! Тепер я планую бути тут частіше. І так само підтримувати вас, як ви весь цей час підтримували мене.

Дякую вам за це!