До чого ж призведе вечеря...

Трішки спойлера до нової глави❤️

Запрошую до протистояння двох невгамовних... і мабуть вже трішки закоханих)))

Дві порожні пляшки вже валялись під столиком. А Ми гиготіли на всю терасу, і обговорювали дзвінок його друга.

— А до цього, знаєш, що Іллюхина мала вчудила? — весело спитав підливаючи чергову порцію.

​— Навіть не здогадуюсь.

— Наклейками з рожевими єдинорогами обліпила мені всю приймальню! — Андрій розвів руки в сторони, бідкаючись. — Я не знаю, що то в них за чудо-клейка основа, але навіть клінери від столу не віддерли своїми чудо-пшикалками. А Катька й рада. Вона тепер має новий стіл.

— А Катя — це хто? — примружилася я.

— Секретарка... Вона, можна сказати, мої вуха, руки і...

— Ой, усе... не хочу цього чути! — швидко підняла руки закриваючи вуха.

— Ти взагалі якої про мене думки? У мене харасменту на роботі немає, — кумедно образився відтопиривши губу. — І взагалі, вона замутила з одним із вишибал у Тимуровому клубі. Мені мої ребра ще дорогі, знаєш... — Андрій перехилив черговий келих і хитро подивився на мене. — А ти... ревнуєш, рижуль?

— Здався ти мені! — фыркнула і відвернулася. Хоча полегшення відчула.

​Алкоголь підвищував градус нашого настрою так стрімко, що в якийсь момент, я просто відключилася.

Мій сон перериває гучна мелодія будильника. Не мого. Та скільки ж вона може волати.

— Вимкни його, — незадоволено бурмочу.

Повертаю голову на подушці і розплющую одне око. Сон миттю знімає. Я в ліжку. Не в своєму ліжку, і я не одна. Поруч, уткнувшись обличчям у подушку, дрихне на животі якийсь голий чувак. Різко затуляю рота долонею, щоб не закричати в голос.

СТЕРВО ДЛЯ БАБІЯ

Обіцяю, нудно не буде. Ці двоє влаштовують один одному веселе життя. Хороший настрій після читання забезпечено!

​Побачимося на сторінках книги!

​Ваша Олена Родан❤️