Новинка у Влади Холод "Фіктивна наречена тата"!

Запрошую до новинки від Влади Холод  "Фіктивна наречена тата"!

Анотація до книги "Фіктивна наречена тата"

Я програю спір і дівчата вирішують, що я маю приколотись над нашим фіндиректором-ботаном і підкласти йому анонімну любовну записку на корпоративі. Ми бачимо, де стоїть табличка фіндира за столом і я кладу записку в піджак, от тільки замість Вені на те місце сідає наш гарячий шеф...

— Знову таблички переплутали! — шеф поміняв свою табличку з Веніаміновою. 
— Ілля Залізняк… Там сидів Ілля Залізняк! — пошепки сказала Ліза, усмішка зійшла з її обличчя. 
Я відчула, як моє серце ніби перестало битися. А потім прямо скажено закалатало в грудях, бо Ілля Залізняк — генеральний директор нашої компанії, про запальну вдачу якого я вже встигла наслухатися. Що буде, якщо він прочитає цю записку?...

Уривок для вас:

— Коли я лягаю спати ввечері, я завжди згадую тебе. Ну і сам розумієш, що роблю, — зі знанням справи почала диктувати мені Катя. 

— Ти чого не пишеш? — одразу втрутилась Ліза. — Ти програла парі, ти маєш це написати і покласти Веніаміну!

— Ну це якось тупо, — спробувала заперечити я. — Про те, що я щось роблю, не буду писати…

— А ось і будеш, — Катя насупилась. — Інакше змусимо тебе стриптиз на цьому корпоративі танцювати. По-твоєму, це краще? 

— Ні, не краще, — я зітхнула. — Хай уже буде лист…

Написала те, що диктувала Катя і запитально глянула на неї.

— Ти найкращий, найбажаніший чоловік в нашій компанії, — продовжила вона натхненно. — Я завжди мріяла про такого, як ти. 

— І мені дуже подобається твоя спортивна статура, — додала Ліза і захихотіла. Веніамін насправді був худим “очкариком”, хоч і дуже розумним і в цілому непоганим, хоча занадто сором’язливим. 

— Ох, це дуже кумедно! — засміялась Катя. — Спортивна фігура, пиши, годиться!

Я записала й це, подумки просячи вибачення у заступника нашого шефа. Сподіваюся, він зрозуміє, що це жарт, і просто викине цей лист, а дівчата відчепляться від мене. 

— Все, будемо закруглятися? — нетерпляче глянула на Катю. — А то нас почнуть шукати, бо ми й так надто довго сидимо у вибральні!

— Вже уявляю, як ми з тобою залишимось вдвох і будемо робити всі ті непристойності, — Катю, схоже, понесло. — Давай зустрінемось після роботи наступної пʼятниці. Я буду з… Треба придумати, з чим. Прикинь, він такий прийде і буде визирати! Цікаво, чи прийде… З чим буде наша видумана дівчина? 

 — З букетом білих гладіолусів, — пирхнула Ліза. 

— Та ну це тупо, він зрозуміє, що то прикол! Хай буде з червоною сумочкою в формі серця, яку на роботу ніколи не брала!

 Я швидко надряпала про червону сумочку і простягнула лист Каті:

 — Все, ходімо вже в зал…

— Годиться! Ну, майже… Ще чмокни папір! Щоб він точно був впевнений, що це жінка писала, а не дружки прикололись.

Я закотила очі, але не стала сперечатися і залишила внизу листа відбиток своїх губ. Потім спохопилася:

— А що як він мене по помаді вичислить? Катю, дай свою помаду!  В тебе інший відтінок!

— Ой, та тих червоних помад дофіга… У мене ж теж червона. Але добре, дам, — Катя дістала свою помаду і простягнула мені. 

Я нафарбувала губи і поглянула на себе у дзеркало:

— Ну, наче все ок, побігли, покладемо листа, поки вони не повернурилися з перекуру! 

Ми вийшли із вбиральні і пішли до зали, де зараз, на щастя, нікого не було. Біля того місця на столі, де стояла табличка “Веніамін Сало” висів на стільці піджак, і я швидко заховала листа у кишеню цього піджака, а потім ми повернулися за свої місця в кінці столу. 

Це було вчасно, бо до зали стали повертатися і інші наші колеги, скоро вже всі сиділи за столом. 

— Але дивно, чому він сидів в голові столу… — зауважила Катя пошепки. 

 — Ну він же зам, може в іншій голові столу сидить шеф? — припустила Ліза. — Блін, ми так незручно сидимо, нічого не видно. А я б хотіла замутити з нашим шефом… Ти його якраз сьогодні побачиш… Красунчик! Шкода що він з дитиною, хоча, він же батько-одинак… 

ЩОДЕННІ ОНОВЛЕННЯ, ДОДАЙ КНИГУ "ФІКТИВНА НАРЕЧЕНА ТАТА" В БІБЛІОТЕКУ І ПОСТАВ СЕРДЕЧКО, ЩОБ НЕ ЗАГУБИТИ ЇЇ!