Додано
24.05.26 12:34:13
Коли можна себе почати називати письменником?
Задумався, а дійсно, коли себе можна починати себе називати письменником?
Коли видав паперову книгу? Так це зараз не проблема - були б гроші можна будь-що видати. Та й не факт, що хтось буде, то читати.
Коли з'явилася твоя аудікнига? Взагалі мені здається не те.
Коли в тебе з'явилися такі-сякі підписники в самвидаві? Мабуть ближче ,але теж є питання.
Підсумовуючи - коли можна вже тішити своє самолюбство - гордовито вказуючи, що ти вже "письменник"? Хто як думає?
Герман Харрінгтон
109
відслідковують
Інші блоги
Привіт. Мені здається, це одне з тих питань, на яке немає правильної відповіді. Хтось скаже, що найважче створити головного героя. Адже саме з ним читач проводить найбільше часу. Він має бути живим, цікавим, викликати співпереживання.
Хай. Останнім часом я багато думаю про одну цікаву річ. Чи може другорядний герой настільки вирости в історії, що одного дня заслуговуватиме на власну книгу? Я задумалася про це, коли аналізувала персонажів «Хроніки
Аньйон котики꒰⑅ᵕ༚ᵕ꒱˖♡ Друга глава роману "Коли серіали стають реальністю" Вже доступно до прочитання. Уривок (´∩。• ᵕ •。∩`) Телефон тихо завібрував. Повідомлення
У світі, де багато хто носить маски, так легко втратити віру в людей. Та Майї пощастило. https://booknet.ua/book/kodove-slovo-xochu-b448257?tab=main Поруч із нею є Хана — подруга, яка щиро радіє її успіхам, підтримує у складні моменти й завжди
Друзі, хто ще не бачив новинку? Запрошую!
Кохання може наздогнати в найбільш невідповідний момент. Наприклад, коли тобі тридцять вісім, ти розчарована в житті і в людях, а твоя дитина страждає на рідкісне генетичне
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯкщо мати за мету саме звання письменника в його стандартному розумінні, то будь коли. Коли паперову видав, чи аудіо, чи на самвидаві опублікував. Якщо саме це є метою. Залежить від амбіцій окремої людини.
Для мене особисто, це якісна робота з ідеєю та самою подачею. Не важливо яким чином ця книга побачила світ. Але буду чесна - я не маю на меті ставати письменником. Тому моя думка може бути хибною. Не тому що не маю амбіцій, а тому, що пишу свої історії (я частіше іх навіть книгами не називаю) через зовсім іншу, більш тривіальну причину (озвучувати не буду).
Агнія Бурне, +
(загадково посміхається)
Гадаю, кожен сам собі вирішує, хіба ні?
Грудна Жаба, (низько тихо гигоче в грудях з посмішкою препарування)
Я розумію, до чого ви хилите. Визнання, як не крути, грає роль. В тім, я не бачив жодного професійного ковиряльника паличкою, який зробив шедевр. Висока самооціна не дорівнює "Круто" чи ще щось. Це про самовизначення своєї позиції, а не про "лайно заради лайна". Це про естетику проти огиди. Дехто не проти жерти фекалії і називати це "фастфудом". Все залежить від попиту і пропозиції. Є банально прості естетичні рамки, не прийняте всіма, а просто бо "приємно - не приємно", і, звісно, масовість. Я думаю, що якщо вівцям промивати мізки і говорити що "лайно - це смачно", то через якийсь час вони справді почнуть його їсти і прицмакувати, бо всі так почнуть робити на білбордах.
(його вираз обличчя спотворює стримана огида)
Як би там не було, я не буду колупати паличкою лайно, бо я знаю, що лайно це лайно. Щодо решти... ну... (стримано знизає плечима) Гадаю, це питання виховання, мабуть... Але в цілому, кожен сам собі вирішить.
Визнання без самооцінки не буде, а самооцінка без визнання - цілком. Хто зна, може колись ми побачимо номінованого ковиряльника фекалій?
шо писатєльство - то зараза і так усім понятно.
таепер от інтєрєсно, чи воно не передається воздушно-капєльним путьом?
письменик - це кожен хто писав, пише чи буде шось писати,
в книжці, на заборі чи на стінах туалету.
навіть той, хто піся в унітаз - той вже може сміливо називатись письмеником.
тут однозначно
Очерет, ага, с помощью унітазів потім откривають кузні пісатєлєй)
Та хоч коли... Хоч ким. Хіба це взагалі проблема, якось себе називати?)
Письменником можна себе називати тоді, коли навіть у черзі в супермаркеті ви подумки редагуєте діалоги людей навколо. Все просто: письменник — це діагноз, який ставиться самому собі. Якщо ви не можете не писати, то титул уже ваш. А щодо паперових книг, підписників чи тиражів — це лише зовнішні підтвердження того, що ваш «діагноз» нарешті визнали й інші “хворі" (читачі та колеги по цеху))))
Магістр Анімарум, Ну, тепер я точно можу сміливо казати: "Я - письменник!". Бо "не можу не писати" - це про мене. Мене тоді остаточно попаяє, якщо припиню))
для мене - з першого завершеного процесу)
Не важливо, пишеш ти книги чи вірші на сторінці у фб, статті в жовтих газетах чи брошури для кафе — не має значення. Головне — як ти це робиш, і чи має воно художню цінність
Я б сказала так: письменником тебе робить не друкована книга і не кількість підписників, а сама робота над текстом. Якщо ти регулярно пишеш, дописуєш, редагуєш і вкладаєшся в це серйозно значить ти письменник. А читачі, паперові книги й усе інше це вже приємний бонус :)
Тобто умовно, в моєму розумінні автор - той, хто пише, в письменник - той хто пише серйозно і доводить текст до життя.
Якщо реально займаєшся письмом як справою а не просто разово щось написалося - то чому ні? Можна вже й самолюбство трохи потішити і гордо сказати: я письменник :))
Сандра Мурмайт, Кожен блогер тепер письменник))
а чому не піднімаєте питання письменикінь? шо за дискримінація?
Грудна Жаба, Я ж відомий мізогін-аб'юзер - то мені можна "дискрімініровать")))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати