Додано
24.05.26 12:34:13
Коли можна себе почати називати письменником?
Задумався, а дійсно, коли себе можна починати себе називати письменником?
Коли видав паперову книгу? Так це зараз не проблема - були б гроші можна будь-що видати. Та й не факт, що хтось буде, то читати.
Коли з'явилася твоя аудікнига? Взагалі мені здається не те.
Коли в тебе з'явилися такі-сякі підписники в самвидаві? Мабуть ближче ,але теж є питання.
Підсумовуючи - коли можна вже тішити своє самолюбство - гордовито вказуючи, що ти вже "письменник"? Хто як думає?
Герман Харрінгтон
121
відслідковують
Інші блоги
Я живу у світі, де однаковість — правило виживання. Сірі пальта. Сірі погляди. Сірі мрії. Люди з іншим кольором шкіри здаються мені чимось дивовижним, далеким, казковим. Тому, коли я вперше бачу Тома й Кімі, я забуваю, навіщо
Новенький лише криво посміхається, сподіваючись, мабуть, на свою силу й підготовку. Я ж лише зітхаю і хитаю головою, здогадуючись, що станеться далі. Про появу в хаті нового мешканця всі були попереджені заздалегідь. Як і
У «Вберегти її» напруга між Діном та Елізабет стає дедалі небезпечнішою. Він звик контролювати все навколо. Вона — точно не та жінка, яка збирається йому підкорятися. І цього разу їхня чергова зустріч зайшла
Конфлікт в «Порталі у Гріх» розгоряється, може здатися, на пустому місці. Чому наша читачка так роздратована? Її і на ручках носять, і тістечка пропонують, пилинки здувають. А вона щось кривиться, як оцей котик. Можливо
Привіт, в мене з'явилась ідея зробити маленький плейлист саме про книгу. Тому тримайте перший трек, який Джимі так люб'язно створив. Я йому свої розділи - він мені пісню. Саме ця пісня про перші розділи, сподіваюся вам
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯкщо мати за мету саме звання письменника в його стандартному розумінні, то будь коли. Коли паперову видав, чи аудіо, чи на самвидаві опублікував. Якщо саме це є метою. Залежить від амбіцій окремої людини.
Для мене особисто, це якісна робота з ідеєю та самою подачею. Не важливо яким чином ця книга побачила світ. Але буду чесна - я не маю на меті ставати письменником. Тому моя думка може бути хибною. Не тому що не маю амбіцій, а тому, що пишу свої історії (я частіше іх навіть книгами не називаю) через зовсім іншу, більш тривіальну причину (озвучувати не буду).
Агнія Бурне, +
(загадково посміхається)
Гадаю, кожен сам собі вирішує, хіба ні?
Грудна Жаба, (низько тихо гигоче в грудях з посмішкою препарування)
Я розумію, до чого ви хилите. Визнання, як не крути, грає роль. В тім, я не бачив жодного професійного ковиряльника паличкою, який зробив шедевр. Висока самооціна не дорівнює "Круто" чи ще щось. Це про самовизначення своєї позиції, а не про "лайно заради лайна". Це про естетику проти огиди. Дехто не проти жерти фекалії і називати це "фастфудом". Все залежить від попиту і пропозиції. Є банально прості естетичні рамки, не прийняте всіма, а просто бо "приємно - не приємно", і, звісно, масовість. Я думаю, що якщо вівцям промивати мізки і говорити що "лайно - це смачно", то через якийсь час вони справді почнуть його їсти і прицмакувати, бо всі так почнуть робити на білбордах.
(його вираз обличчя спотворює стримана огида)
Як би там не було, я не буду колупати паличкою лайно, бо я знаю, що лайно це лайно. Щодо решти... ну... (стримано знизає плечима) Гадаю, це питання виховання, мабуть... Але в цілому, кожен сам собі вирішить.
Визнання без самооцінки не буде, а самооцінка без визнання - цілком. Хто зна, може колись ми побачимо номінованого ковиряльника фекалій?
шо писатєльство - то зараза і так усім понятно.
таепер от інтєрєсно, чи воно не передається воздушно-капєльним путьом?
письменик - це кожен хто писав, пише чи буде шось писати,
в книжці, на заборі чи на стінах туалету.
навіть той, хто піся в унітаз - той вже може сміливо називатись письмеником.
тут однозначно
Очерет, ага, с помощью унітазів потім откривають кузні пісатєлєй)
Та хоч коли... Хоч ким. Хіба це взагалі проблема, якось себе називати?)
Письменником можна себе називати тоді, коли навіть у черзі в супермаркеті ви подумки редагуєте діалоги людей навколо. Все просто: письменник — це діагноз, який ставиться самому собі. Якщо ви не можете не писати, то титул уже ваш. А щодо паперових книг, підписників чи тиражів — це лише зовнішні підтвердження того, що ваш «діагноз» нарешті визнали й інші “хворі" (читачі та колеги по цеху))))
Магістр Анімарум, Ну, тепер я точно можу сміливо казати: "Я - письменник!". Бо "не можу не писати" - це про мене. Мене тоді остаточно попаяє, якщо припиню))
для мене - з першого завершеного процесу)
Не важливо, пишеш ти книги чи вірші на сторінці у фб, статті в жовтих газетах чи брошури для кафе — не має значення. Головне — як ти це робиш, і чи має воно художню цінність
Я б сказала так: письменником тебе робить не друкована книга і не кількість підписників, а сама робота над текстом. Якщо ти регулярно пишеш, дописуєш, редагуєш і вкладаєшся в це серйозно значить ти письменник. А читачі, паперові книги й усе інше це вже приємний бонус :)
Тобто умовно, в моєму розумінні автор - той, хто пише, в письменник - той хто пише серйозно і доводить текст до життя.
Якщо реально займаєшся письмом як справою а не просто разово щось написалося - то чому ні? Можна вже й самолюбство трохи потішити і гордо сказати: я письменник :))
Сандра Мурмайт, Кожен блогер тепер письменник))
а чому не піднімаєте питання письменикінь? шо за дискримінація?
Грудна Жаба, Я ж відомий мізогін-аб'юзер - то мені можна "дискрімініровать")))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати