Є книги, які спочатку мають сюжет, героїв і фінал. А є ті, які починаються з відчуття… З думки, що прийшла серед ночі. Зі спогаду, який довго жив усередині. Зі слів, які раптом стають такими важливими, що їх неодмінно хочеться

Тарас повільно прокашлявся. Його кадик на шиї заходив ходором, а темні очі в напівтемряві спалахнули таким відвертим вогнем, що вода навколо мене, здавалося, нагрілася ще на кілька градусів. Але він не пішов. І навіть не відвернувся. —

– Це безумство, Роберте! – я невесело посміхнулася. – Через нашу втечу можуть постраждати ті, хто зараз перебуває в замку. – Навряд чи, – заперечив він. – Навіть драконам не пробачать убивства безлічі

Привіт всім. Я просто не можу не поділитися з вами неймовірною радістю: я нарешті отримала комерційний статус! ✨ Безмежно дякую кожному й кожній, хто читає мої історії, коментує, додає до бібліотек і підтримує зірочками.

Неймовірні мої, дякую вам за увагу до мого " Листопадового щастя"! Для мене ваші прочитання, надають таку саму радість,як ромашки для Марини. Вдячна кожному з вас!