Друзі, хочу запросити вас до моєї книги "( Не) твоя дитина", це дуже емоційна історія, яка точно не залишить вас байдужими! Сьогодні я відкрила на цей роман передплату, але в перші дні ціна буде мінімальною, згодом вона зросте, а після завершення книга ще подорожчає. Зараз найвигідніша ціна!

Він завжди не хотів дітей, і я це знала. Сподівалася, що щось зміниться, але дива не сталося. Тож коли я дізналась, що ношу під серцем дитину, просто зібрала свої речі і пішла. Але через кілька місяців ми знову зустрілися...

— Ні, я не хочу дітей, — відрізав він категорично. — Ми і далі будемо користуватись протизаплідними.
— Ясно, — сказала я тихо. Мені здавалося, що цими словами він ніби перекреслив усі наші стосунки. І справді, чи мала для нього якесь значення моя думка? Він завжди думав лише про себе і робив те, що вважав за потрібне. Чи з такою людиною я хотіла прожити усе життя? Навіть попри те, що я дуже любила Женю, я не могла позбавитися цієї дитини.
І тієї миті я зробила свій вибір…

Продовження - щодня о 20.00!

УРИВОК ДЛЯ ВАС З ОСТАННЬОГО РОЗДІЛУ ПЕРЕД ПЕРЕДПЛАТОЮ:

Раптом мій мобільний сповістив про нове повідомлення. Я здивувався, бо хто б це міг писати так пізно?

А потім відкрив повідомлення і побачив, що писала Лара. 

“Женю, у мене до тебе важлива розмова, давай завтра зустрінемося, ти зможеш приїхати до мене?”

Серце забилось вдвічі частіше, коли я прочитав це повідомлення.

Може, вона все ж зрозуміла, що не кохає того придурка?

Бляха… Я був такий щасливий, що вона написала мені.

"Так, авжеж, давай зустрінемось", — відповів я. 

“Добре, тоді буду чекати. Може, вранці, перед роботою?” — тут же надійшла її відповідь.  

Треба було їхати додому… Виглядав я капець кепсько… З цими пʼянками. Ну але часу ще достатньо, щоб виспатись. 

"О котрій ти прокидаєшся? Приїду, авжеж", — відповів я.

“Давай на восьму,” — вона поставила смайлик. 

"Та ну поспи ще, я нікуди не поспішаю завтра зранку. Давай приїду хоч десь о девʼятій", — написав я. Серце забилось частіше. Все, завтра я їй все скажу. Покажу, що кулон відчиняється, що там насправді обручка. Що я ще тоді хотів, щоб вона була зі мною назавжди. 

“Гаразд. буду чекати тебе о дев’ятій, — написала Лара. — До завтра, сподіваюся, це буде хороший день…”

"Я дуже сильно кохаю тебе", — написав я, але стер повідомлення. Ні, я скажу це завтра словами. Зроблю пропозицію, а не буду писати це, як дурень. 

А дитина… Я покладу Лару в клініку і буде лежати там аж до народження, якщо треба. Так вона весь час буде під наглядом лікарів.

"Так, це буде дуже хороший день. Добраніч, Ларо", — написав я.

Добраніч, кохана… Завтра я вже тебе нікуди від себе не відпущу…

***

На диво я виспався. Думав, не зможу заснути, але дві склянки віскі зробили свою справу, і спав я добре. 

Привів себе в порядок, навіть костюм вдягнув не звичний робочий, а інший, найдорожчий.

Потім поїхав до квіткового. Там трохи затримався, поки обирав те, що має сподобатись Ларі. Але врешті-решт взяв звичайні троянди.

Але потім, коли вже підʼїжджав до її дому, чомусь побачив великий кущ бузку. І зупинив машину…

Сподіваюсь, мене за це не посадять…

Я відірвав пару гілок білого бузку, він нагадав мені весільну сукню, не знаю чому. 

Я приїхав до неї і пішов сходами вгору, до її поверху. 

Дуже хвилювався, ще й приїхав раніше, хоч і заїжджав в декілька місць.

Я так сильно кохав її… Але вона буде лежати в лікарні! Хоче чи ні. Буде лежати там аж до пологів, так їй і скажу! 

А той мужик… Що як він захоче дитину собі? 

Я смикнув ручку дверей на її квартирі і та виявилась незамкненою.

Пройшов тихенько вглиб, щасливо усміхаючись, аж раптом почув голос Іллі:

— … я буду турбуватися про тебе і дитину. Мені треба було раніше це зробити, але я сподіваюся, що ти вибачиш мене і погодишся стати моєю дружиною…

КУПУЙТЕ КНИГУ "( НЕ) ТВОЯ ДИТИНА" ЗА МІНІМАЛЬНОЮ ЦІНОЮ ТА ШУКАЙТЕ В НОВИХ РОЗДІЛАХ ПОДАРУНКИ!