"Закулісся" моєї нової книги...

Усім теплий весняний привіт! Чергова глава історичного роману Дар вже на моїй сторінці. Попереду багато цікавого, так що обов'язково додайте книгу до бібліотеки, аби нічого не пропустити. А поки хочу поділитися з вами, мої любі читачі, тим, що спонукало мене до написання книги в такому незвичному для мене жанрі. 

Колись давно (ще коли по землі бродили динозаври), будучи студенткою, я безмірно захоплювалася історичними романами. Для мене це була свого роду машина часу, яка щоразу, варто мені було відкрити книгу, переміщала в інший світ, сповнений захоплюючих пригод та давала прекрасну нагоду хоча б на трішки відволіктися від сірої буденності життя.

Джейн Остін... Енн, Емілі та Шарлотта Бронте... Віктор Гюго... та ще багато-багато інших улюблених авторів... Їхні книги зачаровували з перших сторінок, змушували і плакати, і сміятися... а також надихали. Щоразу після прочитання чергового роману, в моїй уяві, ніби справжній калейдоскоп, починали крутитися картинки, змінюючи одна одну із швидкістю світла. Іноді це були продовження прочитаних історій, часом - свій варіант розвитку подій... але найчастіше фантазія підкидала мені сюжети, які запросто могли б стати окремою повноцінною книгою.

Але, на жаль, в той час мені було не до написання романів. Я вчилася, виборювала своє місце під сонцем і намагалася пристосовуватися до жорстоких реалій життя. Та десь глибоко в душі я знала, що колись обов'язково напишу свій історичний роман... Не заради слави чи чогось подібного... ні. Мені хотілося це зробити заради рідних, котрі завжди вірили в мене і підтримували.

І ось років десять тому я, нарешті, наважилася на перші кроки. Сюжет кульгав, репліки перестрибували одна на одну, немов скажені, а сама історія здавалася зібраною із декількох частин, погано поєднаних між собою. До того ж, ця книга була російською. Недоліків було аж надто багато, проте це все ж був мій перший історичний роман.

Минули роки... я поступово відійшла від даного жанру і сконцентрувалася в основному на сучасній прозі. Та якось одного дня, перебираючи свої архіви, я випадково наткнулася на ту стару, давно забуту історію. І в голові раптово спалахнув вогник: а що якби...? Але тоді я змусила себе його загасити. Надто багато часу пройшло... Проте, той вогник не потух остаточно. Він ледь помітно тлів, час від часу нагадуючи про себе... доки одного дня, завдяки спонуканням подруги, не розгорівся знову.

Так почалася друга спроба написання історичного роману, який залишив свою стару назву та головних героїв, проте змінив сюжет практично до невпізнанності. Це вже зовсім інша історія, доросліша, мудріша та зосереджена більше на внутрішньому стані героїв, аніж на описі світських розваг.

Що з цього всього вийшло - можете дізнатися, перейшовши за посиланням на початку допису. А я щиро вдячна усім за ваші зірочки, коментарі та вподобайки. Якщо у вас виникнуть якісь запитання чи уточнення стосовно сюжету - можете сміливо їх задавати у коментарях. Буду дуже рада зворотньому зв'язку!

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
С Осте
22.05.2026, 11:54:54

З першої спроби ніхто не напише шедевр. Рада , що поділились передісторією книги. Цікаво, чи є у Вас реальні прототипи Зари і Кріса?

Марі Лі
22.05.2026, 12:37:31

С Осте, Дякую за увагу. Ні, мої герої прототипів не мають. Це цілком вигадані персонажі, які уособлюють собою два абсолютно різні світи... між ними лежить ціла прірва, проте є й дещо спільне)

Інші блоги
Все ще попереду?
Попри ту невидиму війну, яку ми з Тараханом щодня ведемо в їдальні, моя присутність у замку приносить свої плоди там, де це найважливіше — Паула змінюється на очах. Та тендітна, змучена страхами жінка, яку я побачила у свій
Серед чужих зірок — початок нової історії
«Серед чужих зірок» — початок нової космічної історії Що б ви зробили, якби заснули у своєму світі, а прокинулися тоді, коли все знайоме вже давно зникло? Андрію Погорільцю п’ятдесят сім. Він не військовий герой,
Цей вечір нікого не залишить байдужим!
Ден усміхнувся й хотів щось відповісти, але раптом його погляд ковзнув кудись за моє плече. Я помітила, як стискається щелепа Дена, і обережно простежила за тим, куди він дивиться. Спочатку побачила високого чоловіка похилого
Ми на першому місці в «бестселерах»!✨
Немає слів,одні емоції! Дякую вам,мої найкращі читачі,за таку шалену віддачу до "Ніколи не цілуй не того» Безмежно вдячна вам за любов до цієї історії.Саме завдяки вашій підтримці історія Марата та Аліни злетіла на
Змінилася анотація.
Всім привіт! Змінилася анотація в книзі: Мій найбільший скандал. Ольга: Я — Ольга Ольшевська, журналістка. Жадаючи справедливості та помсти, у своїх статтях і репортажі я викриваю злочини того, хто мав охороняти
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше