Усім теплий весняний привіт! Чергова глава історичного роману Дар вже на моїй сторінці. Попереду багато цікавого, так що обов'язково додайте книгу до бібліотеки, аби нічого не пропустити. А поки хочу поділитися з вами, мої любі читачі, тим, що спонукало мене до написання книги в такому незвичному для мене жанрі. 

Колись давно (ще коли по землі бродили динозаври), будучи студенткою, я безмірно захоплювалася історичними романами. Для мене це була свого роду машина часу, яка щоразу, варто мені було відкрити книгу, переміщала в інший світ, сповнений захоплюючих пригод та давала прекрасну нагоду хоча б на трішки відволіктися від сірої буденності життя.

Джейн Остін... Енн, Емілі та Шарлотта Бронте... Віктор Гюго... та ще багато-багато інших улюблених авторів... Їхні книги зачаровували з перших сторінок, змушували і плакати, і сміятися... а також надихали. Щоразу після прочитання чергового роману, в моїй уяві, ніби справжній калейдоскоп, починали крутитися картинки, змінюючи одна одну із швидкістю світла. Іноді це були продовження прочитаних історій, часом - свій варіант розвитку подій... але найчастіше фантазія підкидала мені сюжети, які запросто могли б стати окремою повноцінною книгою.

Але, на жаль, в той час мені було не до написання романів. Я вчилася, виборювала своє місце під сонцем і намагалася пристосовуватися до жорстоких реалій життя. Та десь глибоко в душі я знала, що колись обов'язково напишу свій історичний роман... Не заради слави чи чогось подібного... ні. Мені хотілося це зробити заради рідних, котрі завжди вірили в мене і підтримували.

І ось років десять тому я, нарешті, наважилася на перші кроки. Сюжет кульгав, репліки перестрибували одна на одну, немов скажені, а сама історія здавалася зібраною із декількох частин, погано поєднаних між собою. До того ж, ця книга була російською. Недоліків було аж надто багато, проте це все ж був мій перший історичний роман.

Минули роки... я поступово відійшла від даного жанру і сконцентрувалася в основному на сучасній прозі. Та якось одного дня, перебираючи свої архіви, я випадково наткнулася на ту стару, давно забуту історію. І в голові раптово спалахнув вогник: а що якби...? Але тоді я змусила себе його загасити. Надто багато часу пройшло... Проте, той вогник не потух остаточно. Він ледь помітно тлів, час від часу нагадуючи про себе... доки одного дня, завдяки спонуканням подруги, не розгорівся знову.

Так почалася друга спроба написання історичного роману, який залишив свою стару назву та головних героїв, проте змінив сюжет практично до невпізнанності. Це вже зовсім інша історія, доросліша, мудріша та зосереджена більше на внутрішньому стані героїв, аніж на описі світських розваг.

Що з цього всього вийшло - можете дізнатися, перейшовши за посиланням на початку допису. А я щиро вдячна усім за ваші зірочки, коментарі та вподобайки. Якщо у вас виникнуть якісь запитання чи уточнення стосовно сюжету - можете сміливо їх задавати у коментарях. Буду дуже рада зворотньому зв'язку!