Додано
20.05.26 22:44:01
Квітка привласнила кухню Даромира :)
А ще в неї знайшлася магія. І не проста! А дуже рідкісна й особлива.
Даромир вже дещо підозрює про неї.
— Квітко, а яке в тебе прізвище?
Вона дожувала мафін і спокійно відповіла, навіть не підозрюючи, як я боявся почути цю відповідь:
— Ворон. А твоє?
Я не відповів. Я мовчки дивився на Квітославу — таку звичайну, безтурботну і розумів, що все це брехня. Ілюзія. Вона не звичайна. Вона така сама, як і ми. З єдиною відмінністю. Наша магія зазвичай не стає для нас катастрофою, а ось та, що текла в тілі Квітослави могла зруйнувати її життя. І вона вже зруйнувала життя її діда й батьків — їх убили через цю магію. І вона тепер наступна.
А ось і правда про дідуся Квітки. І про неї теж. ;)
— А про магічний дар діда тобі бабуся не розповіла? — спитав Даромир, коли я закінчила говорити.
Я витріщилася на нього з нерозумінням.
— Який ще дар? Бабуся казала, що він лише працював з магами, через це й загинув.
Невже збрехала?.. Ні, вона, звісно, могла, враховуючи, що все життя приховувала від мене правду, але все ж… Зараз бабуся могла все розказати.
— У твого діда був рідкісний дар: окрім звичайної магії він мав дар впливати, блокувати і контролювати чужу магію. Маги з таким даром надзвичайно жадані — з ними бажають працювати як і добрі, так і злі. Думаю, твій дід перейшов дорогу якомусь злому відьмаку або ж відмовився з ним працювати, тому його й прибрали. Як і твого батька. Мама, мабуть, випадково потрапила під «вогонь». А тепер полюють і на тебе.
Рука з мафіном застигла на півдорозі до рота. Полюють? На мене?
— Але навіщо? В мені ж немає магії.
Квітка знову залишилася ночувати в Даромира і зранку, поки він спав, вирішила приготувати сніданок.
Прокинулась я не рано і не пізно — о десятій годині. Вийшла на кухню — тиша. Схоже, Даромир ще спав. Будити його не хотілося, а от їсти — так. Вирішивши, що він не розсердиться, якщо я щось приготую, я полізла в холодильник.
— Не густо… — підсумувала я, розглядаючи його вміст. Типовий холодильник самотнього чоловіка, який не любить готувати.
Я дістала яйця, молоко і помідори з перцем — буду робити омлет. Знайшла необхідний посуд, збила яйця, нарізала овочі і, весело наспівуючи під ніс, приступила до роботи. Перевертаючи другий омлет, почула за спиною сонний, буркотливий голос:
— Всього вдруге в домі, а вже мою кухню привласнила.
Читати: "Квітка для проклятого"
Запрошую до моїх соцмереж:
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиАнно, зайшла на вогник і просто залипла! Історія Даромира та Квітки інтригує з перших рядків. Оцей момент, коли рука з мафіном застигла на пів дорозі до рота, а таємниці дідуся починають виходити на світло — чистий кайф. А домашній затишок на кухні з омлетом так класно контрастує з цими магічними загадками! Візуал неймовірний, дуже точно передає хімію між героями. Натхнення вам, ловить сердечко у скарбничку!❤️
Анна Потій, ❤️❤️❤️
Яка крута кухня (˵⭐ᴗ⭐˵) Я б теж таку привласнив, якби була можливість (◕‿◕)
Кіт Анатолій, ага, мені теж подобається)) Це я ШІ написала "сучасний готичний стиль" і він таке видав.
❤️❤️❤️
Ромул Шерідан, ❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати