...як я вже казав – я помстився й повернув своє… І навіть лишився в плюсі. Ну, не рахуючи фінансових витрат. Але радості на душі щось не було.

Дехто каже – помста не приносить щастя. Я з цим незгоден – бо в нашому світі вона мені приносила щастя неодноразово. Та не цього разу.

Я ніяк не міг викинути з голови ситуацію з Теєм і підставою, в яку тоді влип. Як я примудрився настільки втратити обережність, що вляпався в таке?

Та трясця його матері, як я взагалі до цього докотився? Як військовий, що вірно служив своїй країні, став… Тим, ким я зараз є?

Тільки зараз почало доходити, що колишнє життя для мене назавжди втрачене. Стільки всього лишилось незробленим, стільки падлюк – недобитими… Як там хлопці без мене? Чи всі живі?

Ну що, от і почав ти, Дзенчику, рефлексувати. І що з тим робить – ніц неясно. До заступника з МПЗ сходити? Так де його тут візьмеш. Та й не допоможе вся та шляпа, перевірено вже… Стара добра метода – напитися й зробити комусь “фейсом об тейбл” – працює набагато краще.

До речі, про це…

Розділ вийшов трохи сумним. Але Дзен, звісно ж, впорається і з цим також...