Всім привіт.

Сьогодні діють знижки аж на 5 книг!

 «Перукарка його красуні»

«Усміхніться – вас кохають»

«Тільки не він»

«Покинутий наречений»

«Жалюгідна копія 2»

Запрошую вас ознайомитися і можливо обрати яка вам цікавіша, якщо ще не читали ці книги.

Додавайте до бібліотеки і підписуйтеся на мою сторінку, щоб не пропустити новин.

А я тим часом далі працюю над книгою

«Багач, його внук і я»

Уривочок з наступного розділу:

Він поставив склянку на стіл і обійняв Сніжану за струнку талію. Дівчина засміялася, поклала долоні на передпліччя чоловіка.

— Дякую. Ти вмієш робити компліменти.

Хотіла додати, що помітні роки досвіду, але вчасно схаменулася і не озвучила цього. «Роки... Халепа! Було б йому хоч на тридцять менше! А так...»

— З тобою це легко. Моя солодка... — задоволено відказав, тісніше пригортаючи молоде тіло до себе.

Велика долоня ковзнула на сідниці Сніжани в тонкій сукні. Різкий запах парфумів, змішаний із віскі, викликав у дівчини відразу. Руки, що намагалися господарювати на її тілі, здавалися бридкими слимаками, які повзають по ній.

— Ох... — видихнула, намагаючись стримати емоції. — Іване, ти впевнений, що хочеш піти туди зі мною? Якщо чесно, я не надто розуміюся на опері. Рідко мала нагоду бувати в таких місцях. Не хочу поставити тебе в незручну ситуацію, коли зроблю там щось не те.

«Наприклад, почну хропіти від нудьги», — подумки додала.

Ця спроба відволікти директора від чуттєвих дотиків розмовою не вдалася. Чоловік відповів, дихаючи їй у шию:

— Так, Сніжаночко. Я хочу, щоб ти бувала зі мною скрізь на людях. Не хвилюйся, все буде добре.

Він і не думав відпускати дівчину з обіймів. Продовжив гладити її стегна, талію, ніжно цілувати шию. «Ага... Добре... Може, йому», — промайнуло в голові Сніжани.

— О-о-х... Яка ж ти зваблива... І так чудово танцюєш. Красунечко, чому б нам не поїхати сьогодні до мене додому? Пора тобі побачити свій майбутній дім... — важко дихаючи, проказав.

До зустрічі завтра на сторінках роману.)))

З любов'ю,

Лана Іссан