Коли кохання стає в’язницею, а вибір — тортурами

Привіт, мої дорогі читачі!❤️

Сьогодні я виклала одну з найважчих глав "Мій (Не)Реальний Біас"

Якщо на початку глави ми ще могли усміхатися разом із героями на подвійному побаченні, жартувати про гострий пібмбап та спостерігати за затишним вечором на кухні, то фінал глави... фінал глави просто розбиває мені серце.

Про що в главі:

- Сила Чіміна: Він готовий захищати Уляну до останнього, навіть якщо це коштує йому фізичного болю та синців. Він — справжня опора, але чи готова сама Уляна прийняти цю допомогу?

- Внутрішня криза: Уляна опинилася в пастці власних думок. Вона бачить себе "баластом", який тягне айдола на дно. Чи це справді егоїзм — піти, щоб врятувати іншого? Або ж це найбільша помилка в її житті?

- Точка неповернення: Той самий момент на мосту... і той болісний стукіт у двері, на який вона так і не відповіла.

«Я дарую собі знову… свою самотність…» — ці слова Уляни звучать як вирок. Але чи справді це кінець?

Чи правильно вчинила Уляна, заблокувавши Чіміна? Це самопожертва чи просто втеча від реальності?

Сама важка пред-фінальна глава, готуйте носовички та можливо ваші сльози. Я знаю що ви зненавидите головну героїню, але надіюсь що і зрозумієте її

Мій (Не)Реальний Біас

Ваша Ulyana Summers