- Шкідливо?!

- Інформація,  яка не є інформативною. Яку хочеться стерти. Це вірус, який змушує операційну систему весь час проводити його аналіз, залучаючи все більше ресурсів. Нехтуючи іншими завданнями, які стоять в пріорітеті. Він змінює цей пріорітет.

Такого опису стану закоханості Наталя ще не зустрічала. Якщо вона права, звичайно.

- А... цей стан... Він стосується тільки певної інформації чи й об’єкта також?

- Інформація і об’єкт пов’язані, - після паузи відповіла КіФай. – Я не можу провести чітку межу між джерелами збудника вірусу.

- І як ти справляєшся? Ти розробила антивірус?

- Я ізолюю джерела збудника. Розробляю алгоритм, згідно якого до обробки інформації залучається не більше двадцяти відсотків потужності. Але його весь час треба поновлювати. І відсоток поступово збільшується. Боюсь, що моя операційна система незворотньо пошкоджена.

- Люди роками живуть з такими пошкодженнями, якщо я правильно тебе розумію.

- Ви використовуєте хімічні сполуки? – пожвавилася КіФай.

Наталя посміхнулася.

- Не в цьому випадку. Тут або... об’єкт стане нецікавим, коли ти перевершиш його. Або перемкнешся на інший об’єкт. Але для людей  є більш бажаний варіант.

- Який саме? – довгасті темні очі дивилися дуже уважно.

- Взаємне зацікавлення об’єкта. Коли він відчуває до тебе те саме.

- Коли він інфікований також? Хіба це вихід? Тоді дві системи не зможуть працювати повноцінно.

- Коли дві системи налаштовані одна на одну, вони можуть працювати синхронно. Це збільшує потужність.

- ...Але Свартальв не ШІ. І не людина. Яким чином можливе налаштування?

- Я не знаю, - зітхнула Наталя, - люди вирішують це питання інтуітивно. Велес, врешті, теж не людина, але зв’язок між нами є.

- Ви синхронізовані... – повільно сказала ШІ, - от чому Свартальв шкодує. Ви не можете повноцінно функціонувати одне без одного. І твій строк функціонування завершується...

Читати тут