Інколи розумію, коли пишу: що не знаю де поставити крапку й почати новий розділ.
Особисто я ділю історію за сюжетною завершеністю епізоду. Закінчилася подія, герої видихнули ( в мене звісно що вони частіше потрапляють в халепу, але то таке ), все рівно логічна крапка поставлена - відповідно час для нового розділу. Мені здається, що це допомагає читачам не загубитися в історії
Але ж скільки авторів, стільки й методів! Хтось ріже текст суто по знаках, хтось обриває на найгарячішому місці, а хтось орієнтується на зміну локації чи часу.
За яким принципом ви ділите свої книги?
І до читачів: як вам зручніше читати? Коли розділ є закінченою міні історією, чи коли він умовно обривається на пів слові?
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійтилюблю завершувати епізоди) але інколи залишати на пів слові хороший хід, підігріває історію)
Маріанна Темницька, cliffhanger це моя любов))
А це вже підхід у кожного автора свій. Всім зручно по-своєму. Кожний окремий автор відчуває по-різному.
Я пишу дитячу літературу у прозі і вважаю, що ділити за розділами тут набагато легше, ніж у творах для дорослих. Кожний мій розділ може закінчуватися не так, як попередній. Все залежить від моїх особистих ідей історій, чи від емоцій у певний момент і від того, що я хочу викликати у читача.
Тому вважаю, що всі автори можуть ділити свої твори за покликом літературного серця❤️ І тут правильну пораду не даси, адже у всіх розділах буде доречне своє особисте закінчення.
Яна Тарасевич, Знаєте, я пишу дарк-ром, але завжди з величезним захопленням дивлюся на авторів дитячої літератури. Як на мене, писати для дітей - це неймовірно складно. Там потрібно вміти говорити про важливе просто і щиро, тримаючи увагу маленького читача.
У моїй книжці "Стороння особа" поки що 5000 знаків на частину. Щоби було цікаво, кожний наступний розділ у мене буде більшим за попередній
Пацюк Червоній, 5 тис це по суті один епізод на скільки я розумію?
Інколи завершую на найцікавішому місці, роблю якусь загадку, відповідь на яку даю в іншому розділі. Хоча часто розділ просто логічно закінчується.
Інна Сидорчук, Кліфхенгер, таким користуюся також)
якщо приходить муза, то я можу одним полотном писати до останнього, а потім сидіти і дуріти як то краще поділити той розділ що вийшов ну занадто довгим) та стараюсь щоб не відчувалось цілісно ❤️
Мельська Наталі, А потім дивишся на ту главу, а там 20 тис знаків з пробілами))) розумію
Я пишу, як відчуваю. Або коли це логічне завершення розділу.
Крісті Ко, Аналогічно, хоча інколи люблю трішечки «помучати» такою собі маленькою недомовленістю ☺️
Я просто відчуваю, коли розділ треба завершити. Це може бути якась цікава сцена, а може й ні. Якось воно само собою виходить у потрібний момент)
Крістіна Ді, Буває й таке, особливо коли сюжет передбачає несподівані події. А коли він спокійний, то я й не знаю що з ним робити. Особливо в трилерах
Я помітила, що в мене один розділ складається з двох-трьох епізодів. Кожен з епізодів намагаюсь закінчувати на найнапруженішому моменті чи недосказаності. Якщо сцена не напружена - то просто на закінченій думці та діях.
Агнія Бурне, переписувати - то взагалі біда(
Приблизно на рівну кількість символів для букнету.
Агнія Бурне, десь по 15000-20000 знаків.
Так зручніше читати.
Чесно, абсолютно інтиєтивно, намагалась підлаштовуватись під якісь канони, але не змогла. Відчуття, що щось не те, мене наздоганяло і робила далі, як відчувала
Eliza May, так ото ж, я подумала, що мабуть є якісь правила щодо цього, але щось не дуже виходить в них втиснути історію
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати