З літа пишу свій перший еротичний роман, з дуже яскравими сценами, але основна суть взагалі не в них. Роман про двох сильних людей, чоловіка й жінку. Обоє звикли жити в контролі, обоє багато років тримають броню й обоє майже перестали вірити, що можуть зустріти рівну, свою людину, з якою можна буде розкритися.

Він боїться, що його справжнього, з потребою в любові, ніжності й ласці, не приймуть. Вона боїться відпустити контроль над тим, чим усе закінчиться між ними.

Вони зближуються, лякаються, відступають і знову йдуть назустріч. Це історія про капітуляцію контролю, довіру, добровільне визнання сили партнера та служіння одне одному з любові.

Найцікавіше починається там, де їхні позиції змінюються. Чоловік розуміє, що поруч із нею він сам хоче відпустити свій контроль. Але між «хочу» і «треба» лежить ціла прірва. Чим ближче він підходить до справжньої близькості, тим сильніше піднімається його страх бути побаченим без броні. Тоді він робить те, що вміє найкраще: закривається, знецінює, іде в роботу. Не тому, що немає почуттів, а тому, що їх занадто багато й йому занадто близько.

Її капітуляція  це теж не про м'якість. Для сильної жінки найважче не підкоритися, а розкритися, стати вразливою й замість відповідної відкритості зустріти зачинені двері й холодну дистанцію. Героїня робить непростий вибір: залишається поруч, але не біжить за ним і не бореться з його захистами. Вона дає йому можливість самому прожити цей етап і розкритися, коли він буде готовий.

Цей роман про те, що справжня сила не в тому, щоб тримати все під контролем, а в здатності бути побаченим повністю й не бути відкинутим. У тому, щоб витримати іншу людину з усім, що вона ховає, і дозволити їй витримати тебе. Про любов, у якій ти не втрачаєш себе навіть при дуже сильному притягненні.