Елевонда. А якби у вас була можливість безпосередньо впливати на свою історію, що б ви зробили? Не при написанні( бо персонажі самі частіше усе контролюють) і не через розмови з персонажами як я.

У останному розділі є сцена без якої сюжет "Зустрінемося завтра" міг і зовсім не відбутися. Чи все ж міг, але точно не таким як планувався спочатку, бо вона пов'язана з Сіоною( головною героїнею Завтра, через яку власне Авельд і Еринія опинилися в минулому і тепер зрозуміло для чого насправді) 

– Елексіона прокинулася! – саме про це сповістила Асін щойно вони з нею терміново зустрілися. 

– Як прокинулася? – нарешті змогла сказати Еринія. 

– Мовчки, – буркнула Асін і додала, – нам потрібно якнайшвидше приїхати до неї. 

– Тільки не кажи, щоб сцена з “Зустрінемося завтра” існувала, – обережно запитав Авельд навіть сам не повіривши тому, що каже. 

Але погляд Асін був напрочуд серйозним. 

– Саме так, слідуйте за мною я введу у курс справи дорогою, – і навіть, якби вони спробували достукатися до її голосу розуму це було б дарма. 

Еринія занепокоєно подивилася на мене і з пониклим поглядом поспішила наздогнати Асін, яка ходила дуже швидко. 

Мабуть, є сцени, які змінити можна, а є ті, змінюючи які повністю втратиться сюжет. 

І ця була однією з тих яка могла перекреслити усю ідеальну вибудовану історію. То ж виходить події книги змогли існувати лише тому, що хтось у минулому вбив Елексіону, а зараз ми скажемо їй неправду. 

Тоді що сталося без якоїсь з цих подій? 

– Ви хто? – запитала вона дивлячись на нас з деякою ворожістю. 

Еринія вдихнула, а потім на одному подиху тихо і спокійно мовила тоном, у якому не можна було ні нами засумніватися. 

– Ми твої батьки, працюємо науковцями, але щойно отримали звістку про твоє пробудження, одразу примчали сюди, правда Дем'яне? – обернулася до нього. 

На мить він навіть сам повірив, що має доньку і є науковцем і взагалі…Ах точно. 

– Так і було. Ми дуже хвилювалися за тебе,  – хоч би на цьому моменті голос не підвів і додав швидко, щоб інтонацію не було видно, – зважаючи на те, що зовсім скоро ми вимушені будемо вирушити в античність, це було для нас найбільшою радістю, що ми змогли побачити тебе, – сподіваюся я зміг відіграти так, щоб це не здавалося обманом. 

– Про що ви говорите? – подивилася вона як на божевільних, – яка античність? Ви точно говорите правду? – обурено запитала. 

І я вже справді був готовий зізнатися, але Рін його випередила. 

– Я ж згадувала, що ми науковці. Так от, ми вивчаємо можливість подорожей в часі – це секретний проєкт про який ніхто не знає, – усміхнулася вона з теплотою і я навіть здивувався.

Сіона кивнула, наче зробила вигляд, що нам вірить. 

– Це було того варте? – холодно і розлючено запитав я. 

Вона підвела погляд на нього і пронизала не менш крижаним. 

– Обманювати її справді було потрібно? – додала Рін, вловивши суть його думок. 

Асін ледь всміхнулася і тихо відказала. 

– Авжеж. Мені видніше як історія піде краще інакше я не була б авторкою і системницею.

Елевонда. Через це зображення не могла викласти блог вчора, бо воно вже дуже довго не виходило таким як я хотіла. А сьогодні навіть не просила і чат зробив. 

Нарешті вона відвернулася, прийнявши рішення і тоді відповіла. 

– Я завжди йду вперед. Щойно вибір зроблений, він таким і залишиться. Навіть якщо я потім створю безліч варіантів того як все могло бути і навіть, якщо постійно шкодуватиму про це. І навіть, якщо це буде безглуздим я не відступаю, – вона швидко побігла вперед, а ми не старалися її наздогнати. 

Асін рідко скидала щось зі свого бездоганного образу, тому моменти прояву її справжніх емоцій були напрочуд рідкісними, та саме вони визначали її як людину. 

Елевонда. Що ж Асін свій вибір зробила. Хоча думаю на її місці я б таки промовчала просто, щоб з цікавості подивитися, а що вийде. А ще я весь час вважала це просто рандомним фактом з життя Сіони, а тут виявляється за ним така історія стояла. 

Телеграм канал 

Тік ток