Розділ 12. I run( So far away)

And I ran, I ran so far away.

I just ran, I ran all night and day.

I couldn't get away.

A Flock Of Seagulls - I Ran (So Far Away)

– Елексіона прокинулася! – саме про це сповістила Асін щойно вони з нею терміново зустрілися. 

І якщо спочатку вони хотіли роздратовано сказати про те, що вона відірвала їх від важливих справ, то тепер лиш мовчки зиркали на неї. 

Слів не було, одні невисловлені емоції. 

– Як прокинулася? – нарешті змогла пробурмотіти Еринія. 

– Мовчки, – буркнула Асін і додала, – нам потрібно якнайшвидше приїхати до неї. 

– Тільки не кажи, щоб сцена з “Зустрінемося завтра” існувала, – обережно запитав Авельд навіть сам не повіривши тому, що каже. 

Але погляд Асін був напрочуд серйозним. 

– Саме так, слідуйте за мною я введу у курс справи дорогою, – і навіть, якби вони спробували достукатися до її голосу розуму це було б дарма. 

Якщо Асін, щось вирішила цього не змінити. Адже як вона захотіла так і повинно бути і ніяк інакше. 

Тепер зрозуміло чому вона попросила їх приїхати до зупинки у її старому районі. Сюди було простіше приїхати і швидше дійти. Варто було здогадатися, що справа у цьому. 

– Отже слухайте уважно, все що вам потрібно, сказати – ми твої батьки Адріана і Демян Мельник, ми науковці, які досліджують подорожі в часі і зовсім скоро ми маємо спробувати вирушити в античність, – і їй зовсім не здавалося дивним, тільки відчувала занепокоєнння, що історія може піти неправильно. 

Еринія шарпнула мене за рукав і тихо шепнула. 

– Може краще втекти, вона ж увагу зверне, коли ми вже на зупинці будемо, – голос її був прохальним, у неї не було бажання поділяти цей план. 

– Але чи щось тоді зміниться? – він теж зупинився, але повертатися не збирався, – та й вона не людина, а системниця, хто знає, що вона вирішить зробити, – а тоді зовсім тихо додав, – вона навіть думки мої прочитала, коли ми були на твоєму день народженні. 

Еринія занепокоєно подивилася на мене і з пониклим поглядом поспішила наздогнати Асін, яка ходила дуже швидко. 

Мабуть, є сцени, які змінити можна, а є ті, змінюючи які повністю втратиться сюжет. 

І ця була однією з тих яка могла перекреслити усю ідеальну вибудовану історію. То ж виходить події книги змогли існувати лише тому, що хтось у минулому вбив Елексіону, а зараз ми скажемо їй неправду. 

Тоді що сталося без якоїсь з цих подій? 

Відповіді на це питання, мабуть, можна спробувати отримати від Асін і сподіватися, що вона таки вирішить сказати. 

Трохи більш, ніж за десять хвилин ми знову стояли перед цією палатою. І коли лікар дозволив нам увійти ми невпевнено пройшли всередину. 

Сіона досі розгублено дивилася навколо, наче не могла зрозуміти, де вона знаходиться. 

Та ж ось її погляд сфокусувався на нас. 

– Ви хто? – запитала вона дивлячись на нас з деякою ворожістю. 

Еринія вдихнула, а потім на одному подиху тихо і спокійно мовила тоном, у якому не можна було ні нами засумніватися. 

– Ми твої батьки, працюємо науковцями, але щойно отримали звістку про твоє пробудження, одразу примчали сюди, правда Демяне? – обернулася до нього. 

На мить він навіть сам повірив, що має доньку і є науковцем і взагалі…Ах точно. 

– Так і було. Ми дуже хвилювалися за тебе, доню, – хоч би на цьому моменті голос не підвів і додав швидко, щоб інтонацію не було видно, – зважаючи на те, що зовсім скоро ми вимушені будемо вирушити в античність, це було для нас найбільшою радістю, що ми змогли побачити тебе, – сподіваюся я зміг відіграти так, щоб це не здавалося обманом. 

Обманювати Ілону було значно простіше, наче просто розказую якусь історію про когось подрузі. 

Але ця Сіона…вважатиме нас своїми батьками і це здавалося таким несправедливим за відношенням до неї, особливо зважаючи на те, що потім ми прикидатимемося її друзями. 

Які будуть допомагати їй шукати нас. 

І чому я про це раніше не подумав. Дожився до того, що коли потрібно не послухав Рін. 

– Про що ви говорите? – подивилася вона як на божевільних, – яка античність? Ви точно говорите правду? – обурено запитала. 

І я вже справді був готовий зізнатися, але Рін його випередила. 

– Я ж згадувала, що ми науковці. Так от, ми вивчаємо можливість подорожей в часі – це секретний проєкт про який ніхто не знає, – усміхнулася вона з теплотою і я навіть здивувався.

Сіона кивнула, наче зробила вигляд, що нам вірить. 

Вони залишили те, що купили для неї дорогою і побажавши їй якнайшвидшого одужання вийшли. Здогадуючись, що більше у цьому часі швидше за все її не побачать. 

– Завершили? – поцікавилася Асін, коли вони вийшли з лікарні, щоб Сіона ненароком не підслухала їхню розмову. 

– Так, задоволена? – запитав він сухо, її безтурботність дратувала. 

– Камзамніда, – сказала вона корейською і ледь вклонилася і після цього я не витримав. 

– Це було того варте? – холодно і розлючено запитав я. 

Вона підвела погляд на нього і пронизала не менш крижаним. 

– Обманювати її справді було потрібно? – додала Рін, вловивши суть його думок. 

Асін ледь всміхнулася і тихо відказала. 

– Авжеж. Мені видніше як історія піде краще інакше я не була б авторкою і системницею.

Знову те саме, знову вона говорить тим своїм байдужим тоном. Наче для неї це зовсім немає значення. І на одну коротку мить я пошкодував, що досі можу бачити її перед собою. 

Найгіршим було те, що скоріше за все вона подобалася мені навіть попри те, що так нагадувала Рін і зовсім не видавалася безпечним варіантом. 

Навпаки поруч з нею завжди було лячно і водночас дивно спокійно. 

– А щоб ти сказала як Анастасія а не авторка і системниця? – не відступила Рін.