Дякую всім, кого зацікавила історія Клима та Ярослава в омегаверсному світі! Всі ваші вподобайки та коментарі приємно гріють моє серденько!

Окремо дякую таким прекрасним і талановитим письменницям, як:

❤️Delulu Fabii❤️,

 ❤️Анна Лір❤️, 

❤️Chu La❤️,

 ❤️Мрія Чарівна❤️, 

❤️Ольха Елдер❤️

❤️Ася Рей❤️

Ярослав готував дійсно неперевершено і ми з ним часто жартували, що якби не наша професія, то він би був кухарем, а я його постійним відгодованим клієнтом. І сміялися з цього. Яр обов'язково додавав, що навіть тоді він не переставав би мене любити. Як друга звісно - завжди додавалося в кінці.  А я таємно мріяв про те, щоб хоч одного разу він забув додати оце своє "як друга". Так, я був безнадійно закоханий у цього хлопця ще мабуть з років 15, коли ми  познайомилися з його переходом до нашої школи. Зараз нам уже по 26 і виходить, що дружимо ми більше десяти років. І за всі ці роки я не переставав відчувати до нього ті ніжні почуття, які весь світ кличе коханням. Ні, спочатку ми щось не поділили і почубилися в перший день знайомства, зате потім це була дійсно міцна дружба, зацікавленість, симпатія і десь під двадцятник я на 100% переконався, що це кохання. Звісно, що немає однозначного опитувальника на тему кохання. З рештою все це вигадали ж самі люди. Та все ж серед купи інформації, яку я вивчав і аналізував, намагаючись розібратися в собі, висновок був один - я закоханий. Давно і глибоко. І невзаємно, на жаль.