Втеча

Отож, для початку я дав драла з місць свого тимчасового заслання. Оскільки відбувалось це після кінця зміни, то тікав я не в комбезі, щедро просякнутому ароматом “Шанель номер п’ять”, і “номер шість”, і взагалі всіма можливими отими номерами… А у своєму рідному одязі. Штани, сорочка, оте от все.

Ага, спідниці я свого часу таки позбувся… Ну, тобто кілту. Змінив її на звичайні штанці. Пам’ятаєте, як там? “Ми зустрілися на танцях, ти була в червоних штанцях”... В мене, правда, не червоні, але кого хвилюють такі нюанси.

Сорочку лишив – мені здалося, що в ній я схожий на Джузеппе Гарібальді. Віва Італія! Геть Папу Міднайта! Свободу Джону Костянтину!

І не кажіть мені, що в оригіналі йшлося про Папу Римського – я в курсі.

Потім я забрав зі схрону, про який не знав ніхто, крім мене… Гм, а пам’ятаєте, серіал такий був? А, ні, там було “Ніхто, крім тебе”. Так от, я забрав зі схрону, про який не знав навіть Вільгельм (той, що не Телль) своє чесно награбоване – та й двинув… На захід.

Чого одразу не на південь, у ту саму Технократію?

Та ж бо південний кордон, на відміну від північного, якраз на замку.

На заході ж були нейтральні території. Нейтральними вони були не просто так – колись тут була війна… Ну, все як водиться: магічний світ, давня війна, наслідки від неї. Ви ж в курсі?

Коротше, території були нейтральними, бо тепер там було повно магічних аномалій, а ще звірики водились… всякі. Якби гру STALKER розробляли в цьому світі – вона була б про ось такі місця.

І ось тудою я вирішив піти, ага.


Так я, врешті-решт, потрапив до Східної Технократії. Тут мене на кордоні таки зловили – сховатись від патрульного дрона не вдалось. Так, дрони тут дійсно є… Віддалено схожі на наші, але переважно – розвідувальні або ударні коптери. Ніяких тобі крил, ніяких FPV, навіть транспортних.

Міг би я їм підказати пару ідей стосовно дронів… Та хто ж мене слухатиме? Я тут навіть не “маленький гвінтік”, а так… різьба від нього, щонайбільше. Ніхто.

Дзен, як бачите, не сидить на місці. А ви?)

Розділ вийшов чималеньким - довелось поділити. Тому ввечері, може, буде ще один.

Запрошую до читання ;)
⚠️ А весь цикл, кому цікаво - ось тут:

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Дієз Алго
12.05.2026, 15:34:52

Прикольно. Хіба можна бути байдужою до всякого аномального в аномальних зонах?

Очерет
12.05.2026, 16:05:13

Дієз Алго, Так, в цьому світі аномальних зон вистачає) Далі, можливо, буде трохи більше про них.

Чудові візуали❤️

Очерет
12.05.2026, 13:08:18

Кайла Броді-Тернер, Дякую) ❤️

Інші блоги
Читаючи Ф.Ніцше
"Найвірніша ознака невиконання обіцянки - це та легкість з якою його дають."ї "Чим ширше ти відкриваєш обійми, тим легше тебе розіп'яти." "Треба бути таким як море, щоб приймати безліч брудних потоків і при
Нова глава вже доступна!
Там нова глава вийшла в "Котик для Вищого" Ох, як там палає... Він прокинувся першим. Не зрозумів як, але якимось дивом на дивані опинилася та сама ковдра, яку Кет вдень епічно запхала в шафу. Вона більше не тримала його
Який підступний план!
До сніданку дядько Еліот спускається в піднесеному настрої. — Він це зробив! — радісно повідомляє він, чекаючи, поки подадуть їжу. — Макензі викрав Адріана? — уточнюю я. — Так! І в цю повню цуценя
Готові до зустрічі з демоном?
Мор'гхул Ірра Шакс. Чорне полум’я горить. Павук у могилі лежить. Мертва крига не розтане, час у зашморгу стоїть. Заради мого діла, збережи його тіло. Тліє остання зоря. Спить під попелом земля. Що
Фінал "Химери" та подяка читачам
Вітаю, друзі! ✨♥️✨ Сьогодні особливий день. Подія, до якої ми разом ішли день за днем, розділ за розділом, нарешті сталася. Останні глави опубліковані, і книга «Химера» офіційно завершена! Цей шлях не був легким.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше