Писати це оповідання в мої наміри не входило. Проте мене попросила одна людина про дещо в цій тематиці. Назва "Щастя" обрана не аби тому. Адже персонажі українського фолькльору, такі як кіт чи чорт, доволі відомі, а от старі вірування підзабулися. Окрім того, мені згадалося про дорожні таблички на в'їздах до поселень з написом "Нехай щастить". Колись довкола них обігрувалися жарти, мовляв, складнощі читання у декого нетямущого і якщо спрощено озвучити: "нє* шастать". Тож, розвиваючи сюжет, мені здалося доволі цікавим обіграти ці ідеї разом.

  З превеликим запізненням долучаюсь до участі. Ще одна історія згідно умов флешмобу, розпочатого Дієз Алго. Кількість знаків авжеж перевищено більш ніж в три рази, угу.

  Людей, вразливих до сучасних трагедій, прошу читати з обережністю.