Твори, що увійшли до цього видання (проза, поезія, п’єса, есеї, нариси), — це творчий зріз наших днів. Зріз, зафіксований у рядках та образах. Вони і складні, і прості. Глибокі й не дуже. Та водночас більшість із них ясні та зрозумілі.

А тим часом на просторах України гуркоче зброя. Триває війна. Та хіба в таку пору поезія зайва? Хіба не потрібна добра художня проза, що дихає сучасністю? Бо ж і справжня проза звучить поетично...

На тлі цих текстів стара епоха миру забувається, мов казка... Але вже зріє надія на нову пору спокою. Крізь жахи та втрати війни вже чути прагматичні вимоги життя. Саме зараз і постає літературний перелом — стан, коли нове письмо змішується та перетинається зі старим.

Ось чому Віснику притаманна не пряма лінія письменницької дороги, а зламана... Зламана, мов блискавка, нервова лінія долі…