Привіт вам, любі маніяки. Прода на  “Сейв” опівночі. Буду рада вашим відгукам. 

— Люди старіють, Сейв, — в його голосі прозвучала така втомлена приреченість, що мені захотілося кричати. —  Подобається це нам чи ні, ми — лише біологічна матерія. І чим більше ми старіємо, тим більше наші органи зношуються, як деталі старого механізму, що відпрацював свій ресурс.Тільки техніку можна полагодити та замінити, а от наше тіло особливо не полагодиш. Точніше… Я можу сотні разів зашити рани та чийомусь тілі, перелити кров чи зробити ще купу маніпуляцій, але…це нічого не змінить, люба. Деяких людей неможливо врятувати, скільки б ми з тобою не намагалися. 

Він замовк, і я побачила в його очах те саме віддзеркалення нічного жахіття, від якого прокинулася вранці. Тільки моє було сном, а його — реальністю, яку він ховав під бездоганно випрасуваним кітелем. Чомусь мені подумалося в цей момент, що він згадав маму, й від цього стало ще гірше. 

—Здоров’я — це ілюзія, мила, — почулося в тиші. — І щоб зрозуміти це, мені довелося прожити стільки часу, що  зараз я відчуваю себе бовдуром. 

Серія “Неонова”:

1.Ейлінг

2.Сейв

Бонус “Неонова” (вірші з книг)