Минуле Ани...

– Треба переставити диван ближче до вікна, – уривчасто, майже гостро промовила вона, оглядаючись навколо з якоюсь нервовою рухливістю. – Фортепіано вивезти, і килим цей старий прибрати, він уже витертий… хочу щось нове, простіше, і полиці – їх можна перефарбувати або замінити, щоб не здавалося, ніби вони щойно тут були…

Едельвейс стояла у дверях і дивилась на племінницю з сумішшю здивування та стурбованості.

– Серденько…

 Але Ана ніби не чула. Вона підійшла до стіни і провела по ній долонею, продовжуючи говорити тим самим швидким, майже гарячковим тоном:

– Шпалери… ну хто зараз клеїть шпалери? Просто пофарбувати у кремовий чи бежевий, щоб було більше повітря, розумієш? І люстру цю важку зняти – надто темна, я хочу щось сучасніше, легше. І в моїй кімнаті теж усе зміниться, ліжко переставлю, штори нові, щоб не було цього відчуття, ніби я повернулася в минуле…

Голос її вже тремтів, але вона не зупинялася, немов кожне слово було щитом від тиші – кинулася до великої керамічної вази, що стояла в кутку, нахилилася, обхопила її обома руками і з якимось відчайдушним завзяттям почала тягти до центру кімнати. 

Новий розділ вже на сайті!