Хай.

Скоро вийде мій новий твір — і він трохи нетиповий для мене. Хоча якщо чесно, «типове» у моєму виконанні зазвичай виглядає як щось, що не дуже стоїть рівно, іноді перевертається догори дриґом і поводиться так, ніби має власний характер.
Я завжди пишу історії, які трохи дивляться вбік від очікуваного. Але цього разу відчуття інше: ніби я зробила крок у більш стриманий, акуратний на вигляд напрям, хоча всередині все одно залишилась моя звична любов до дивних деталей і живих емоцій.
Цей твір не про швидкі пояснення і не про очевидні відповіді. Він радше про атмосферу, про рух, який не завжди можна одразу пояснити словами, і про відчуття, що щось важливе відбувається навіть у тиші.
Без спойлерів, без зайвих підказок — просто попередження: буде трохи інакше, ніж звично. Але все ще моє.

Чекаєте?