Вирішила теж "сходити на побачення" за ніціативою Уляни

Привітики! 

Я та, хто пам’ятає Київ ще без електрики, але сучасні блекаути бісять навіть мене. Я навчилася цінувати життя, саме через людей... Через одну конкретну людину в моєму минулому. 

Сонце завдає мені болю, але я швидко відновлююся. Вмію готувати бутерброди за рецептом, хоча сама віддаю перевагу дієті на основі... ну, скажімо, специфічного продукту.  

Я тримаю слово, дане мертвим і живим. 

Мої ідеальні вихідні: 

• Прогулянка нічним Києвом під звуки сирен (ідеальне прикриття, чи не так?). 

• Тренування в лісі з арбалетом — це наш із «племінницею» сімейний тімбілдінг. 

• Гарячий душ (майже окріп!) — це моя найбільша слабкість. 

Кого я шукаю: Того, хто не злякається мого минулого і не потягнеться за зброєю при першій зустрічі. Краще давай одразу домовимося про «мирний договір».  

Мені потрібен хтось справжній, бо ілюзій у моєму житті було забагато. 

Важливо: У мене є «багаж» у вигляді бойового підлітка з арбалетом та дідуся-вовкулаки, який варить найкращий розсіл у місті.  

Якщо ти готовий до такої компанії — пішли на побачення?