Новий розділ. Спогади.

Елевонда. Це не розділ, а склофабрика. Мені було шкода то Авельда, то Еринію, хоч знаючи, що там буде далі, це лише як вступ. 

До наступних двох розділів візуалізації будуть вже завтра. 

Знайшовши потрібне кафе я влетів всередину. 

Вона сиділа на дивані голова її відкинулася назад. Перед нею стояв недопитий коктейль. 

Її вигляд був зовсім не таким як завжди. 

Наче в мить, хтось зняв з неї усю бездоганність. Опустився навпроти, чекаючи поки вона зверне на мене увагу. 

Я замовив собі чашку кави, щоб зайняти час. Рін на диво мирно спала, а мені не хотілося її турбувати

–  Авельде, зайди у мій кабінет, – увечері мене покликав Меріон. 

Я пройшов за ним і спеціально став ближче до входу. Мені не хотілося знаходитися у цьому місці в якому навіть дихати було важко. Наскільки тут все давило на мозок. 

А червоні відтінки в інтерєрі викликали нудоту, яка завжди підступала до горла, коли я був тут. 

Відразливо. 

Як же відразливо тут знаходитеся. 

– Що ви хотіли сказати мені, батьку, – саме так я повинен був звертатися до цього чоловіка. 

– Ти не знаєш де Еринія? – запитав він з тривогою. 

Елевонда. До наступної сцени дві візуалізації, бо одну я робила в чаті gpt і вона вийшла щось подібне до вампірської естетики( аж захотілося щось подібне написати)  і зробила ще одну в gemini.

1. 

2. 

“– Це через мене? – одразу схилився над нею, коли побачив, що вона випила уже другу пляшку алкоголю, який був в дефіциті. 

Вона підвела на мене затуманений погляд і розсміялася. Вона завжди так сміялася, коли у неї ставався нервовий зрив і це лякало більше, ніж сльози. 

Я відсахнувся від неї. Не стримався, та й знав у такому божевільному стані вона й не зрозуміє нічого. 

– Сьогодні моє день народження. Уявляєш першого квітня, наче жарт якийсь. Але моїй мамі не можна було народжувати мене, а вона це зробила. І померла через мене. Я лише жорстокий жарт, а мого існування і бути не мало” 

– Я ж маю право на існування, – поцікавилися вона з легкою божевільною усмішкою. 

Я знав, що повинен відповісти те й що завжди. Авжеж маєш або ти потрібна мені або…варіантів було безліч. 

– Чи має така зіпсована людина як я право на існування? – продовжила вона вимогливо дивлячись на мене. 

Я промовчав і побачивши, що вона зіщулилася від холоду скинув свою куртку і накинув їй на плечі. Ненависть ненавистю, але не хотів, щоб вона промерзла. 

Хоча…яка ненависть? Просто втома, всепоглинаюча і така, що складалося враження – час зупинився.

А я просто обійняв Рін. Вибач, у мене немає сил для відповіді. Але знаєш, попри все ти мені потрібна. 

– Просто не рухайся, – попросив, – мені потрібно лиш трохи часу. 

Вона не заперечувала, притиснулася ближче, наче у всьому світі в нас були лише ми. 

Поки ми є одне в одного ми ніколи не будемо самотніми. 

– Рін перестань картати себе у тому в чому ти не винна, – прошепотів я, погладивши її по голові, – це був вибір твоїх батьків і якщо вони знали на що йдуть, отже хотіли аби ти існувала. Тому почни нарешті святкувати своє день народження в справжній день, – заявив я те, що вже хотів сказати їй ось уже невідомо скільки років. 

Та завжди звик говорити лише те, що вона бажала чути. 

Та можливо мені просто потрібно була від самого початку сказати їй те що думав. 

Елевонда. Мені хотілося в кінці зробити зображення якесь миле, анімішне і зовсім нехарактерне для таких персонажів. 

А взагалі в мене є теорія, що до смерті батьків Авельда причетний саме Меріон, хоча поки у ній я ще не впевнена, бо не бачила спойлерів сюжету. 

Телеграм канал( хоча я думаю над тим, щоб перестати його вести взагалі) 

Тік ток