"Темні історії Малефича": Спойлер з Картинкою.

Всім привіт і мирного неба!

Продовжую знайомити вас із героями Малефича, тож зустрічайте:

Клавдія Степанівна.Почесний майор МВС у відставці та за сумісництвом — "володарка перснів"... Стоп! Яких ще в біса перснів? Вибачайте, згадалося. ))) Отож — "володарка ключів" гуртожитку в Малефичі.

P.S. А тепер обіцяний спойлер, якого ще немає в книзі... Але про це — тсссс!

— Ну, по-перше, ти хоч і нехлюй та нечупара, а відчинив хвіртку ключем. А ключі від хвіртки видають виключно мешканцям гуртожитку. А навіть якщо б ти і якимось чином підробив той ключ та вирішив вчинити злочин, то всіх мешканців я знаю в лице, а про новеньких мене заздалегідь попереджають, — закінчивши вдесяте переглядати моє посвідчення, вона помахала перед моїм лицем старим кнопковим телефоном. — І, до речі, як надумаєш когось привести в гуртожиток — ти знаєш, про що я?..  — то краще не треба, бо обоє будете ночувати на вулиці. Так, що іще я мала тобі сказати?.. Ага, ось, тримай ключ від кімнати. Твоя — під номером сім. Кімната двомісна, проте поки що співмешканця в тебе не буде. Чому? Тому що його нема. Є ще якісь питання?

— Клавдіє Степанівно, хочете шоколадку? — запитав я, спокійно вислухавши чергову бабціну тираду.

— Та за кого ти мене маєш! Щоб я… майор міліції!.. А яка? — раптом зацікавилася стара.

— Є молочна з арахісом, а є з чорним шоколадом, фундуком та родзинками, — повідомив я, дістаючи згадані ласощі з сумки.

Взагалі-то, я придбав їх для себе, адже іноді хочеться, так би мовити, чимось «засолодити душу», та щоб ця маніячка відчепилася, готовий був віддати хоч усю сумку. Майже. М’ясний рулет, батон та кефір нізащо не віддам — помираю з голоду.

— Навіть не знаю, яку обрати… — задумалася старенька на мить, а потім рішуче промовила: — Тож давай обидві, і вважай, що ще легко відбувся. Ходімо, покажу тобі твою кімнату та видам білизну.

Сказала, вихопила в мене з рук частування, швиденько закинула їх у шухляду, звідки дістала в’язанку ключів. Після чого замкнула вхідні двері і, ще раз окинувши мене незадоволеним поглядом, рушила сходами догори, не обертаючись, махнула мені рукою, аби слідував за нею.