Стартувала передплата від Мар'яни Долі!

Друзі, сьогодні Мар'яна Доля відкрила передплату на роман "Не кажи мені "Прощавай"! У перші дні ціна на книгу буде мінімальною, а вже скоро вона стане дорожчою! У нових розділах на читачів чекають приємні сюрпризи!

Бажаючи помститися за подругу, Ілона  розмалювала машину її кривднику, але сталась помилка, і постраждала автівка її нового викладача... Більше того, у  Святослава Вікторовича їй доведеться писати дипломну роботу, присвячену романам про кохання. А це не дуже безпечна тема для дослідження...

УРИВОК ДЛЯ ВАС:

 — Єво, ти не повіриш, твій “коханий”, — я поставила у повітрі лапки, щоб подруга не сумнівалася у переносному значенні цього слова, — він украв мою сумку з документами…

 — Що? — і так великі Євині очі округлилися ще більше. — Ану заходь. Розказуй усе по порядку…

Вислухавши мою схвильовану розповідь, подруга тільки головою похитала. 

 — І це ти казала мені не зв’язуватися з ним, — сказала вона з докором. 

 — Я просто хотіла його провчити… — я зітхнула. 

 — Добре, я зараз йому напишу, попрошу, щоб повернув твої речі, не плач, — вона потягнула мене за руку до своєї спальні. Увімкнула ноутбук, сіла в крісло, а мені вказала на великий м’який пуф, я примостилася на ньому, відчуваючи нервове тремтіння в руках і ногах. 

 — От же ж гад, поглянь, у профілі в нього написано “в вільному пошуку”, — бідкалась Єва, відкриваючи Інстаграм. — І жодної фотки з дружиною чи дитиною, шифрується майстерно…

Я поглянула через її плече якраз коли на екрані з’явилася світлина її “коханого”. На мене дивився, широко усміхаючись, зовсім незнайомий тип — худий, чорнявий, з темними очима, в його жилах явно текла кров мешканців Сходу.

 — Зараз я йому напишу, не переживай, — бурмотіла Єва, починаючи набирати повідомлення, але я спинила її руку на півдорозі. 

 — Єво, стій, не пиши нічого…

 — Чому? — вона розвернулася і поглянула на мене. — Що ще трапилось? Чому ти так витріщаєшся на Кирила, немов уперше бачиш?

 — Я й справді його вперше бачу… Це був не він, — пробурмотіла я, відчуваючи, що моє серце плавно падає кудись у п’яти. — Євко, я розмалювала машину зовсім не твоєму Кирилу, а якомусь “лівому” мужику…

Тієї миті я була готова провалитися під землю, однак ще не знала, що цей сором був незначним порівняно з тим, який чекав на мене завтра в універі…

Продовження роману "Не кажи мені "Прощавай" - щодня о 22.00! Попереду найцікавіше!  Буде ще багато емоційних моментів і несподіваних поворотів. Тож купуйте книгу в перший день передплати і підтримайте авторку!