Фатальна ніч з босом — Есенія таки втікає...
Всім привіт!
Запрошую до нового розділу роману Есенії та Руслана!
✨✨✨
— Я вас почула, Руслане Васильовичу, але, так розумію, це іще не всі мої обов’язки...
— Не всі, — холодним тоном погоджується він. — Повертайся за стіл, ознайомлю тебе з правилами та вимогами компанії, а ще розповім про твої обов’язки.
Він, розвернувшись, упевненою ходою повертається до столу, а я напружено дивлюся йому вслід. Бажання втекти не покидає мене. Душа тріпоче, серце буквально вискакує з грудей. І я не можу не скористатися таким шансом, бо іншого такого може не бути.
Підсвідомо розумію, що це дурість, але то була б не я, якби покірно схилила голову та мовчки виконувала накази. Різко прочиняю двері і мчу щодуху. Я втікаю від своїх страхів, бо зовсім невпевнена, що зможу стояти перед цим красенем. Роман на роботі мені не треба. Та й повторювати дурниці наміру не маю, тому це єдиний вірний вихід з даної ситуації.
— Есеніє...
Чую, як волає за спиною Руслан, але мене вже не спинити...
Приємних вражень!
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати