Мені здається, у кожного читача є та сама книга…
Після якої ще кілька днів ходиш і не можеш відійти..
Та, де герої стали майже рідними.
Де якийсь момент розбив серце.
Або навпаки — зібрав тебе по шматочках.
Розкажіть, яка книга чи історія залишила у вас такий слід?
Можна навіть не з Букнету..
20 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКожна книга/серія книг по своєму. В залежності від настрою.
До прикладу
Джо Аберкромбі "Перший закон" і тд (grimdark)
Тесс Герітсен "Ріцолі та Айлз" (сучасний детектив) і окрема книга Сад кісток (історичний детектив)
Ліза Клейпас - там багато серій (історичні любовні романи)
Іван Черненко - Сміх в кінці тунелю (біографія, наукпоп)
Річард Шепард - Неприродні випадки (біографія, наукпоп про судмедекспертизу)
Джеймс Робінзон - Чому нації занепадають. (економічно-політична література)
Це такі, які я би перечитала, якби мала звичку перечитувати.
Добридень☀️
В мене це цикл «Голодні ігри» Сюзанни Коллінз. Перший раз прочитала ще до виходу фільмів і мене прямо дуже вразило. Потім перечитувала раз на 2-3 роки. Останній раз перечитала десь місяць тому. Дуже перегукується з нашим сьогодням.
А ще «До зустріч з тобою» Джоджо Мойєс. Після прочитання тиждень, певно, ходила й думала: а чи змогла б я вчинити як головний герой. А от фільм, як на мене, не розкрив всієї глибини.
Дякую за блог! ❤️
Кожна окрема прочитана книга завжди залишає свій післясмак. Мені здається недобре переходити від однієї книги одразу до іншої. Потрібен час для роздумів, розуміння сенсу прочитанного. Кожна книга можливо навіть нас трішки змінює.
З бн то це роман Мельської «Колискова для вбивці»
Ось захопився прочитанням книги Ендаріон, автор до дрібниць описує свої враження та думки. Дуже цікаво спостерігати - "А що буде далі?"
Взагалі, коли читаєш книгу і наближаєшся до завершення, то виникає сум, що прийдеться попрощатися з героями книги. А ти так вже до них призвичаївся. І якщо є продовження, то це для автора +
Оу... ну... (задумливо потирає підборіддя, дивлячись кудись в сторону). Весь цикл, який я будую тут, на Букнет (і не тільки), гадаю, залишив у мене найглибший слід. Це те, що глибоко хвилює мене, питання, які самого мене турбують і на які я шукаю відповіді... можливо...
(витримує задумливу паузу)
Мій Всесвіт мені найрідніший, мабуть. Попри його похмурість, жорстокість і, часом, безвихідь, я люблю його як творець. Люблю кожного свого героя, бо в кожного я вклав шмат себе. Кожен... Двигун...
(Ніяково, в тім стримано посміхається)
Думаю, я ще не один "день" не зможу відійти від нього... "День" - поняття тягуче всередині симуляції, звісно ж. То ж...
Пом'ятаю я десь у підлітковому віці читала" Історію одного кохання" Ерік Сінгал . Пом'ятаю як я ще плакала іза того що Дженіфер померла . Потім такі книжки я більше не читала скільки я себе пам'ятаю можливо читала але не пам'ятаю . А зараз я стараюсь уникати книжки із поганою кінцівкою або трагічним сюжетом тож намагаюсь читаю позитивні та комедійні книжки хоча не дуже получаєця у деякіх книжок такій сужет що я просто не дочитувала . Мені хватає того що відбуваєця в реальному житі . Але всежтаки пробую читати дарк романи і вже відходила після першої частини не дуже пам'ятаю назву тої книги " Переслідуваня Аделіни " можливо це названя правильне . Але поскільки вмене є подруга яка дуже обожнює дарк романи вона мені вже нарекомендувала цілу стопку дарк романів які із них прочитала покіщо одну книгу . Якщо чесно я не проти читати такі книжки це навіть захоплює і надихає . І якщо често я почала трохи захоплюватися такими книжками .
Макро Перо, Класно, що ти пробуєш різні жанри, навіть якщо не все заходить. Це нормально — не дочитувати, коли не твоє. А те, що дарк романи поступово починають подобатися, — теж цілком очікувано, вони часто «розкриваються» з часом.
Кожна книжка вражає і шокує читача по своєму в цьому і сенс читання. Людина переживає емоції Гг живе в світі де ти один з них. Бігаєш стінами Базгіату чи закохуєшся в бідну студентку лаборантку, можливо ми читаючи переживаєм емоції та дії які в житті б не повторили б ні за які гроші. Все субєктивно але кожна книга по своєму цінна. Я як авторка дарк романа пишучі його і перероблюючи 300 разів, що тільки не відчувала і жагу і ненависть і злість і обурення і бажання продовжувати.
Стейсі Мур, так
З Букнет у мене історії Тараса Мельника
Мія Содо, Є такі книги, після яких ніби трохи «вибиває» з реальності.
Вони залишають сильний емоційний слід і ще довго не відпускають, навіть коли вже давно закриті.
Таких книг багато)
Тая Бровська, Це якраз найцікавіше — коли таких книг стає багато, і кожна залишає свій слід..
З часом з них ніби складається власна «емоційна бібліотека», яка формує тебе як читача..
Та, їх десятки, дуже різних. Першою у 7 років було "Біле Ікло"))
З останніх - "Маленьке життя", "Моя темна Ванесса"
Олеся Тиха, Вау, дуже сильний і різноплановий книжковий шлях. Взагалі круто, коли читання так росте разом із людиною і кожна книга відкриває щось нове про себе і світ.
у мене так з "Парфумер". Я кожного разу перечитуючи потім неділями не можу відпустити історію і кожного разу вона відкривається для мене з нової сторони.
Стейсі Мур, Згідна з вами
в мене є тка книга. страшна книга.
Грудна Жаба, Ооо, у кожного книголюба є та сама «страшна книга»..
Та, після якої сидиш і думаєш: «навіщо я це прочитала?..» — але водночас не можеш забути її роками..
в мене багатенько таких книг, але остання це "Та сторона, де вітер"... читала оригінал...
а зі своїх це стали "Роки забрали слова" та "Кава із дощем"
серед інших авторів "Гра." - Ронні
Марія Реїнт, Читати оригінал — це взагалі інший рівень занурення в історію.
Для мене такою стала книга Вільні стосунки. Джокер. Тільки в зворотньому напрямку я не змогла її продовжувати читати
Виктория Зёма, Ох, бувають такі книги..
Коли історія настільки чіпляє або тригерить, що вже просто не можеш читати далі. І це теж показник того, наскільки сильно автор зміг зачепити емоції..
Трилогія "Двоповня"
А на Букнет це "Пухкенька я"
Стейсі Мур, Ахаха, точно)
З Букнету: "Заповітна власність" Morwenna Moon
"Дари Ірліону. Всесвіт миттєвої карми" Юлія Бор
"Сталкер під софітами" Ulyana Summers
Не букнет: Коллін Гувер "Веріті", Мітбан "Залишки бруду", мемуари Лори д"Абрантес
Вень Чжулун, Ооо, у вас дуже сильна й атмосферна книжкова полиця..
Читала один жорстокий фанфік де померли головні герої і я ходила вся в сльозах
Стейсі Мур, нажаль хитра авторка не вказала про смерть гг героїв, тому я незнала =(
Стейсі, це ви прямо в точку написали!
Буває так, що книга не просто подобається, а реально «відбиває» від реальності на кілька днів. Для мене такими стали:
«Часодії» — це любов з першої сторінки. Вони особливі тим, що я наче сама прожила все життя з героями, і коли серія закінчилася, було відчуття, ніби частинку серця там залишила.
«Книжкова злодійка» — це просто розрив. Книга настільки сильна і болюча, що я потім довго не могла прийти до тями. Вона реально міняє погляд на світ і змушує цінувати кожну мить.
«Кокони» та «Украдений цвіт» — дуже особисті для мене історії. Вони особливі своєю щирістю, там герої такі справжні, зі своїми помилками й страхами, що в них впізнаєш себе.
«Угода» та «Помилка» — ці книжки для мене як теплий плед. Коли на душі кепсько, вони завжди допомагають перемкнутися і знову повірити, що все буде окей.
Дякую за пост, приємно знати, що не я одна так сильно «провалююся» в історії!
Ася Рей, Ох, як же я вас розумію..
Є книги, які не просто читаєш — їх проживаєш. І після таких історій ніби вже трохи інша людина.
Дякую вам за такий щирий коментар! Саме через такі слова хочеться писати далі ..
В мене це ,,Сад Гетсиманський'' Івана Багряного.
Юлія Хемс, Ох, сильна книга…
Після таких історій реально щось всередині змінюється. «Сад Гетсиманський» важкий, але саме тому так запам’ятовується ..
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати