Всі ми знаємо набір "КРИЛАТИХ ФРАЗ" або як зараз кажуть, мемів. Вони змінюються, забуваються. Якісь живуть пару тижнів, а інші десятиріччями. І коли використовуються у творах - це інколи має дивний ефект.
Адже самий шикарний мем, який прошитий у вас на підкірці, повинен бути доречний. Доречний до атмосфери твору, органічно підсилювати її.
Якщо я читаю любовне фентезі з магами, рожевими єдинорогами і феями... і раптом головна героїня видає "твою дивізію!" чи " отримуй, фашист, гранату" - вибачте, але у моїй уяві чарівний флер розсіюється і я чітко бачу за клавіатурою бабцю в будьоновці і піонерському галстуку. Як би там авторка насправді не виглядала.
Якщо це історична атмосфера середньовіччя - криноліни, дуелі, замки - і тут героїня видає щось типу "ви порушуєте мої особисті кордони" чи " я не в ресурсі" - в уяві виглядає юне створіння в навушниках, з пірсінгом і безлактозним капучіно на мигдалевому молоці.
Ну і, звичайно, відсилки до країни-агресора теж не ок. Ні до його фольклору, ні до міфології - думаю, вони дратують зараз більшість.
Не знаю, навіщо я це пишу? Можливо, приверне чиюсь увагу і допоможе бути більш конкурентними і більш відповідально відноситись до текстів?
19 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСтосвно міфології країни агресора - то тут потрібно розуміти, що тут не менше штампів та стереотипів сучасних не патріотів
От в мене, для прикладу один комент був про хатинку на курячих ніжках з посиланням до баби яги - мовляв це відсилка до російської фолькльористики. Хоча це давня слов'янська міфологія, яка присутня навіть в пізніших українських казках. Хоч і не така розповсюджена.
Мене наприклад дратує, коли українську містику та фентезі зводять до козацько-русалково- мавкиної теми. Ніби окрім них ніяких інших містерій не існує.
Щастя, Перша згадка про "Україну" - не тотожне самоназві етносу, який усвідомив себе як нація. Тут ви плутаєте зелене з квадратним. І якби прочитали мій коментар нижче - то бачили б, що я цитував фразу про русинів, взяту з сайту Інституту історії Національної Академії Наук України. Якщо ви вважаєте, що там пишуть російські методички - то вам мабуть варто звернутися в СБУ.
А якщо відьмак у світі відьмака скаже: "бобр курва" - це буде порушувати цілісність світу?))))
Марк Лис, Ви про Геральта? Не думаю, Сапковський прекрасно впорався з різноманітними лайками і без курвабобер. Але, може б воно і не різало очі...
Нарешті хтось це сказав!
Якщо не потраплянство, то теж ненавиджу сучасні фрази у творах (часно навіть і з потраплянством теж, але там хоча б виправдано).
Дієз Алго, Вона не ниє "кріііінж"... Вона його створює)))
Є таке. Іноді пишу й замислююсь: розумію, що фраза зовсім не пасує ні книзі, ні тенденціям сьогодення, але буває, що й залишаю, бо знаю — вони викликають потрібну реакцію. Хоча всього, що пов’язано з відсилками до тієї країни, стараюсь уникати. Хіба якщо зовсім прискіпливий читач зверне увагу на щось, тоді вже доведеться відредагувати
Щодо совкових фетішів - повністю згоден. А ось щодо сучасних мемів - гадаю, можна їх час від часу обігрувати. Не використовувати, а саме обігрувати. Я, коли в мене виходить подібний крінж, зазвичай зупиняюся щоб подумати: "Ну так, це крінж. Але чи достовірно він виглядає?"
Ну - про доречність я знаю. Якщо герой десь каже "це ж було вже", "якщо не ми, то не ми" або навіть "мій шлунок мені зараз влаштує Революцію Гідності" - то цьому обов'язково є пояснення)) Або буде, десь пізніше у тексті.
Вирази типу "ніц мови" або "слухай сюди, легіню" для мене звучать нормально і у вустах цілком фентезійних персонажів.
"Отримуй, фашист, гранату" зазвичай буває в погано вичитаних перекладах. Але я б такого не написав навіть в ті буремні часи, коли здуру ще писав російською) А от "комуняку на гілляку" могло б десь проскочити))
Очерет, Я вас читала, вас в такому звинуватити не можна) Наведені приклади мені теж норм, це гумор. Загалом багато залежить від контексту. Є меми, які іронічні і свідомі.
А є деструктивні з підсвідомості, які роблять дисонанс з твором чи від недостатнього ознайомлення з періодом, під який "косять".
Око сіпається, коли аристократ поводиться та розмовляє, як бидло.
Або коли сучасні норми поведінки переносять в історичні книги. Коли автор не розбирається ані в моді, ані в звичках, ані в побуті часу й місця, про які пише.
Такі речі сильно вибивають із занурення в історію. Адже кожна епоха має свої правила етикету, манеру мовлення, соціальні ролі й навіть дрібні деталі побуту. Аристократ не просто інакше одягається — він інакше мислить, говорить і реагує на світ. Коли ж персонажі поводяться як сучасні люди, лише перевдягнені в старовинний одяг, це руйнує атмосферу й довіру до тексту.
Щодо фольклору — будьмо чесними: у переважній кількості міфів та легенд “ноги ростуть” саме зі слов’янської, зокрема східнослов’янської, традиції. Та сама вже згадана Баба Яга — про неї є згадки чи аналоги майже в кожному слов’янському племені.
Наталія С Шепель, Скажемо більше, не тільки у слов'яснкому племені, а й черед балтов, фіно-угрів та й таке )
Дуже слушне зауваження. Тут є певна проблема - достовірна мова героя може бути просто незрозуміла читачу. Це велика проблема альтернативної історії та усіх потраплянців - писати про тих, для цих. Бо коли почати занурюватися в мову та з великими зусиллями робити діалог двох середньовічних людей - це важко, складно, а чи буде він понятий, щоб цим займатися? Беззаперечно, потрібна увага до таких мемів. Хоча, хто там казав, що це таке авторське бачення та він має на це право?)
Іноді думаєш - та хоч щось читають, це вже добре зараз...
Дієз Алго, Як на мене, то це ще деяка повага. Якщо автор мене підтягує, в нього цікаве, після чого захочу розуміти щось краще - це добре. Або, він просто ліпить фейковий антураж на свій штампований каркас... Є цікаві історії, а є погані оповідачі)
А мені подобається українська лайка та сучасні вставки)
Не кацапська дичина, звісно, в українській вдосталь класних фразеологізмів та виразів)
Сприймаю такі доповнення як класний український дубляж голівудського кіно, думаю кожен автор для себе сам обирає допустиме, доречне і ні)
А читачі у кожному разі сприймуть прочитане кожен по-своєму)
Кайла Броді-Тернер, Дуже класно, коли в дуляжі голівудського кіно проскакують вдало підібрані фрази, які зрозумілі тільки нам. Але ж це додаткова майстерність. А в пості йде мова про примітивне нерозуміння деяких авторів про що і про кого вони пишуть.
Погоджуюся, інколи фрази героїв дуже заземляють і чітко показують єство автора... Або його вік)))
Треба пильнувати, мене теж стосується як авторки, аби юна героїня випадково не заговорила як 30+)))
Або "ранок почався не з кави". Якби там не було, але теж дієвий вислів))
Катерина Винокурова, Ага)
Цілком згодна. Це стосується не лише сучасного сленгу, а й глибинних культурних пластів, як-от релігії. Вигуки на кшталт "іди до біса" виглядають абсурдно у всесвіті, де поклоняються іншим богам і немає християнської парадигми. Це очевидна логічна помилка в побудові світу.
Однак щодо "особистих кордонів" можна посперечатися. Фентезійний світ розвивається за власним сценарієм, і він не зобов’язаний копіювати наше середньовіччя з його нехтуванням особистістю. Якщо в цій реальності суспільство не проходило крізь століття репресій чи знецінення людини, концепція захисту власного простору буде природною нормою, а не "модним терміном".
Дієз Алго, У такому разі я повністю з вами згодна.
Дуже влучні меми).
Взагалі автор завжди прогладяється між рядків, навіть якщо правильно використовує лексику героїв.
Тетяна Гищак, Є таке. Але все ж хочеться щоб він не заступав героїв...
в одному фентезі нульових була спроба зліпити щось середнє, хоча не завжди вдало))) наприклад так як там світ був зі стилізацію під часи мушкетерів, одна бойова дама лаялась "твою ж кавалерію")
О! Я коли прописувала підлітка то вивчала сучасний сленг, бо ну ну кажуть вони зараз "Відстій" "Чувак" або щось типу "Боже яке..." І кажучи мовою молоді мій малий точно крінжував , коли я консультувалася з ним щодо сленгу))) Я до чого - цитати і меми це нормально, але вони мають вписуватися в жанр і епоху. До речі в Европі в 18 сторіччі замість в них був "кекс" сказали б "вони орали поле" Я гуглила)))
Анастасія Газе, отакої))
Я ось тут згодна. Нещодавно читала книгу відомої закордонної письменниці, видане в одному з двох найбільших видавництв України. Прямо спіткнулась об думки іспанської сеньори, яка, по ідеї, вихована у сильному католмцькому благочесті, і за замилування чоловічим поглядом кається та сповідується тиждень... І тут вона видає: "Кухарка вирішила роздрочити мій настрій". Реально відчуття, ніби мене з розмаху жбурнули з сюжету у сьогодення. Поки що книжку відклала
Олена Ранцева, Ахаха)
хаха почути від феї "отримуй, фашист, гранату" - це сильно )))
Згодна з вами) Ми часто пишемо у пориві натхнення і наші герої вигукують те, що ми самі відчували б у цій ситуації.Варто уважніше редагувати тексти і не забувати, що ми живемо зі своїми героями у різних світах.
Цікава тема, насправді))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати