Коли межа між ілюзією та болем стирається...

Привіт, мої любі читачі!

Сьогодні вийшло оновлення, яке далося мені особливо важко. 17-та глава «Мій (Не)Реальний Біас» — це той момент, коли наївності більше немає місця, а реальність б’є під дих.

Минуло два тижні. Два тижні мовчання, два тижні спроб «зібрати себе до купи», але чи можливо це зробити, коли серце залишилося там, у тій одній безсонній ночі?

У цій главі ви побачите інший бік Чіміна — не того айдола з екранів, а людину, яка теж вміє помилятися. І, звісно, поява Техьона додасть вогню у цей емоційний хаос. Чи можна вірити словам, коли ти вже звикла чекати підступу? І чи справді можна просто взяти й «викинути» когось із серця, як непотрібне фото?

Я не буду спойлерити, що саме сталося і чому правда виявилася такою... незручною. Заходьте читати, відчувати і, сподіваюся, розуміти Улю. Бо зараз вона проходить через справжнє пекло. 

Я сьогодні дуже не задоволена цим артом що моє Ші довело мене до сліз. Бо їм поставили заборону на генерацію людей відомих і відмовляється геміні генерувати як і джіпіті також. Тому тепер арти будуть які вже будуть. Та і взагалі він згенерува не добре не дуже що підходить сьогодні до нової глави. Але я стомилась воювати з ним та витрачати свій час

Мій (Не)Реальний Біас