Сьогодні буде анонс глави, яка, як завжди, вийде завтра о сьомій ранку. Так, вона буде гаряча. Але усе найгарячіше в цій книзі ще попереду!

В моїй голові шуміло, гаряча кров неслася по венах. Я хотів цю жінку до тремтіння — такого давно вже ні з ким не бувало. Хотів зірвати з неї цю кляту форму, опустити її на ліжко, а потім забрати собі всю — повільно, грунтовно, цілу ніч і ще ранок на додачу.

Але я поки що не міг собі цього дозволити.

Я тримав її за талію і дивився в її обличчя, м’яко освітлене нічною лампою, відчуваючи, як в мені одночасно борються дві сили — голод і холодний розрахунок, який ніколи не давав мені помилятися у важливих рішеннях.

В голові, попри весь жар у тілі, крутилося одне тверезе питання, на яке я не мав відповіді. Чи вона незаймана? Цього в досьє не було, а в розмові з Блейк  я не запитав, бо тоді мене це не цікавило.

Якщо ні — то хто був першим? Інструктори в Школі? У звітах написано, що з ними її ніби вимикало, вона затискалася і просто чекала, поки все закінчиться.

Я уявив це лише на одну секунду — і в мені щось коротко скрутило в грудях. Не ревнощі. Щось інше, що я не одразу впізнав. Тиха, глибока лють на людей, яких я навіть не знав. На систему — частиною якої був я сам. На себе.

А якщо вона незаймана — то перший раз для неї має бути не таким. Не похапцем, не під камерами спостереження, які зафіксують кожен мій рух і кожен її подих. Я раптом усвідомив, що і сам зараз почувався б під цими об'єктивами незручно. І це теж було щось нове, чого я раніше за собою не помічав...

Нагадую, ця книга "Забути або померти" бере участь у неймовірному проекті «Чорні первоцвіти»  чудової письменниці Ольхи Елдер

Завжди ваша Єва Сова