Продовження книги "Вони думали що просто друзі".

А що, якби час не лікував, а лише підсилював любов

«Ви часто пишете, що Емілія та Влад здаються вам дуже справжніми. Що їхня історія — це той острівець затишку, де хочеться залишитися довше.

Але чи замислювалися ви, що станеться з ними, коли затишок зміниться суворою реальністю дорослого життя?

Десять років потому. ⌛️

Вони вже не ті підлітки, що ділили спільний паркан. У кожного свої шрами, свої секрети і свої "інші" люди поруч. Але чи зможуть вони пройти повз один одного, зустрівшись на тих самих вулицях нашого Хмельницького через десятиліття?

Я вже бачу цей фінал. Чи, можливо, це лише новий початок? ?

Дайте знати в коментарях: чи вірите ви, що почуття можуть вижити після 10 років розлуки? Чи час все-таки стирає все дотла?

Продовжувати ?

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Елін Арсенова

162

відслідковують

Інші блоги

Іванка Сокіл

Коли історія тупцює на місці

Я от подумала: коли автор не до кінця горить історією, то й персонаж постає таким собі тормозом. Я все ніяк не наважусь перейти до конкретики, бо сама ще не до кінця розумію логіку «Квартири поверхом ліворуч». Тому

Дієз Алго

Тіні зливаються,

закручуються у воронку, що стрімко наливається пітьмою, серце стискається і падає вниз, вниз, все глибше… аж до поля бою, що виринає перед очима. Битва закінчилась, і солдати блукають між трупами, добиваючи ще живих. Стогони,

Олексій Цапович

Де-не-де (18+) "7"

Найдобріший розділ: «Де-не-де: 7. Каталка, озеро, Backstreet Boys» вже на сайті.Також із приємного: на конкурс мене таки прийняли в клуб — книга пройшла відбір) На фінал чи перемогу навіть не розраховую, але все одно приємно,

Яна Тарасевич

Жовтневий настрій...

Жовтень — це не просто частина пори року, це особливий стан душі. Час, коли повітря стає кришталево-прозорим, а кожен подих просочений поезією, спогадами та ніжним осіннім затишком. Цей вірш — про таємничу магію осені,

Ханна Грей

новина

Ура ! В мене 200 підписників! Дякую!