Здається, я дозріла

...розповісти вам про свою першу книжку — «Божевільний день із життя Лариси Леонідівни Дронової».

Історію було завершено ще у 2017‑му, але ви її ніде не знайдете. Хоч усі мої книжки лежать на різних платформах і різними мовами — я люблю ділитися — цю я не показую нікому. Мабуть, тому що особливо її люблю?

Тому що:

1. Вона про моє рідне місто (хоча факти там навмисно переплутані, щоб не проводити прямих аналогій).
2. Вона написана в жанрі гумористичної фантастики і, як мені казали, трохи нагадує «Понеділок починається в суботу» братів Стругацьких.
3. Її з розгону прийняли у видавництві «Ексмо». Сам головред відділу фантастики написав, що йому сподобалося. А потім з’ясувалося, що він був замішаний в одному цікавому скандалі. Тоді друк на вимогу тільки набирав обертів, і він став його піонером — тобто друкував (за рахунок видавництва) твори тих авторів, які платили… йому в кишеню. Ця інформація трохи підмила мою впевненість у власному таланті))) Можливо, головреду сподобалася не моя книжка, а моя ймовірна платоспроможність?

Але! Нам із вами це зовсім не завадить зробити власні висновки, бо сьогодні я починаю перекладати цю історію українською мовою і викладатиму текст на Букнеті.

Що ще важливо сказати: лейтмотивом оповіді (особливо на початку) став вірш Марини Бувайло:

Либо ты в угодьях Бога,

Либо не достал немного.

Я беру на себе сміливість перекласти його так:

Або ти у Божій ласці,

Або не дійшов по спра́сці.

P.S. Я погано малюю, але цей начерк Лариси Леонідівни, головної героїні Божевільного Дня, я зробила сама. Мені здається, це важливо сказати. Це не просто візуал — це вона, Лариса Леонідівна Дронова, учителька креслення, жінка середнього віку із зайвою вагою та невичерпною харизмою, яка надихнула мене на роман.

Прошу зустріти її з теплом.