— Не чини мені спротиву, янголятко, — Луксурія піднялася і без поспіху підійшла, дивлячись зверху вниз на ангела, який цього разу був справді у рабстві, а не грав незрозумілу роль серед людей. — Чим більше в тобі покори, тим слабшими стають пута.

Вона опустила долоню на його голову, занурюючи пальці в темні пасма, задумливо перебираючи їх.

— Врешті ти зрадиш не тільки себе, — тихо продовжила вона, — а й Батька, віру і власну святість. Питання лише в тому, скільки страждань ти готовий витримати, перш ніж скоритися. 

Кассіель різко мотнув головою, намагаючись відсахнутися від її дотику, але пута не дозволили йому навіть цього зробити повністю. 

♥ Перші розділи вже доступні! ♥

Luxuria. Останній гріх