Мені здається, після виходу останніх розділів нам усім це трохи потрібно.

Коли я починала писати історію Елари та Адріана, я чудово знала, куди вона має мене привести. Знала, які таємниці лежать між ними, що саме Елара приховує всі ці роки й наскільки болісною буде правда, коли вона нарешті вийде назовні.

Але є велика різниця між «знати сюжет» і потім сидіти перед текстом та писати ту чи іншу сцену, в якій маленька Ліві опиняється в лікарні.

І от тут я сама зрозуміла, що назад дороги точно вже немає.

Ще зовсім нещодавно найбільшою трагедією Олівії була ненависна куртка, яку дорослі, на її глибоке переконання, вигадали виключно для того, щоб заважати дітям нормально рухатися ?

Вона торгувалася за дві казки на ніч замість однієї, давала ведмедику вихідний, сперечалася про броколі й дуже серйозно будувала свої власні правила в цьому світі.

А потім цей світ раптом став занадто дорослим.

Лікарняні коридори. Аналізи. Очікування. Страх, якому Елара так довго відмовлялася давати ім’я.

І нарешті слово, після якого все остаточно поділилося на «до» і «після».

Лейкемія.

Мабуть, найболючіше для мене навіть не сам діагноз. А те, що Ліві все одно залишається Ліві. Вона дуже боїться. Злиться. Не хоче процедур. 

І саме через такі моменти все відчувається ще болючіше. Бо вона не «героїня». Вона просто маленька дівчинка, яка мала б зараз сперечатися з мамою про шапку, яку не хоче одягати.

А Елара…

Елара робить те, що робила все життя. Тримається.

Вона шукає гроші. Думає про лікування. Читає кожен документ. Продає те, що ще може продати. Просить наперед аванс. Повертається до роботи, бо гроші тепер перестали бути просто грошима. Вони стали шансом.

І паралельно десь зовсім поруч живе Адріан.

Який про все це навіть не здогадується.

І ось тут доля, на мій погляд, починає вже відверто знущатися з них обох.

Бо Адріан тим часом приходить у дитячий медичний центр через Helix.

Чоловік, який обожнює контроль, потрапляє в місце, де гроші, прізвище й влада не дають тобі права змінити реальність.

Він злиться, коли команда намагається зробити з дитячого болю красиву презентацію. Не хоче «маленьких героїв», «див» і сліз під шампанське.

Він хоче, щоб батькам просто сказали:

ось куди  потрібно йти.

ось що потрібно робити.

ось людина, яка не залишить вас самих посеред всього цього пекла.

І тепер найжорстокіша іронія всієї цієї історії.

Елара погоджується на допомогу Helix. Вона не знає, хто стоїть за проєктом. Адріан не знає, кому саме зараз допомагає система, яку він створює. Він намагається полегшити шлях незнайомим родинам. І серед цих родин уже є Елара.

І його донька.

Так, я теж сиджу й думаю: ну коли ж ти вже складеш два плюс два, Блеквуде?

Але ні. Поки ще рано. Бо перед великими відкриттями нам, звичайно, потрібно ще трохи страждань.

 «Ціна брехні» тільки починає показувати, скільки насправді коштувало Еларі її мовчання.

 Нові розділи вже на Букнеті ❤

І тепер мені страшенно цікаво дізнатись ваші теорії.

Хто, на вашу думку, першим зрозуміє правду про Ліві? Сам Адріан? Ліам? Хлоя? Тео?

І ще нагадую про мій Telegram-канал ❤

Там я залишаю більше атмосфери Греймонта: ілюстрації до розділів, цитати, музику, героїв, трохи закулісся написання і час від часу натяки, після яких можна будувати дуже небезпечні теорії ?

Тож приходьте.

Будемо разом переживати за Ліві, злитися на Блеквудів і чекати моменту, коли правда нарешті перестане бути таємницею.

Telegram: https://t.me/anaid_writes

Також додаю вам трохи ілюстрацій