"Дарма ти не поцілив мені в голову" - Брокер

А ви собі, мабуть, думали, що я так просто це залишу? НІЧОГО ПОДІБНОГО.

Олексій Горбунов написав чудову рецензію про мою першу книгу Двигуни реальності: Темні обійми. Рецензія вийшла саркастична, токсична і іронічна. І жива. Хто хоче сам почитати - посилання тут.

Власне, я ж хотів ще раз висловити публічну подяку Олексію за таку об'ємну роботу над моїм твором. Це - перша у своєму роді рецензія на мою книгу. І я з самого початку просив автора написати від душі, не шкодувати мене. І... саме це він і зробив.

І знаєте, що я побачив за цим всім? 

Щирість.

Олексій не прикрашав те, що не вважав за потрібне. Не вихваляв мене (майже), а прямо (або майже прямо) вказав на місця, де можна було би підтягнути свій авторський скіл. За що я, звісно ж, вдячний. Знову. Щось я забагато дякую, хм... Невпевненість? Ні, навряд.

Швидше розгорнутий відгук, як від одного автора іншому. Знаєте - чесна рецензія це, наспраді, чудово. Бо чесність у світі "Двигунів реальності"... Ну... Хах, лише подумавши про це стає смішно. Так от: попри свою токсичність, рецензія Олексія хороша тим, що вона показує його суб'єктивний досвід від прочитання і специфічне сприйняття мого твору, так, як би я навіть не зміг би подумати. Те що для нього очевидно, для мене може бути темним лісом, і навпаки. І така взаємодія відкриває чудові перспективи, насправді.

Я не намагаюсь сподобатись всім. І не буду навіть пнутись. Тому що я переконаний, що це не має сенсу. Тому що нас надто багато, і ми надто різні, і намагатись сподобатись усім та кожному - це пряма дорога до вигорання. У мене свій шлях автора, і своє бачення того, як я бачу свою творчість. Але погляди зі сторони, такі як погляд Олексія, насправді, показують саме те, що я не намагаюсь сподобатись всім. І те, що він відчув емоції, які так щиро виклав на сторінку з рецензією - це факт, з яким неможливо сперечатись.

А що для автора найголовніше, коли він публікує книгу? Він очікує, що читач отримає емоцію. І схоже, попри все це, Олексій не залишився байдужим до мого твору. То ж це моя перемога, в певному сенсі, як автора.

А тепер - моє улюблене. ЦИТАТИ. Насправді, це не зовсім улюблене, просто я не мав фантазії, як ще почати цей абзац (натхнення закінчилось :))) ).

ОТЖЕ:

"Система “Прозоро”. Автор не фанат інтриги. Взагалі. Читачеві завчасно все пояснять, щоби він не розгубився. Декілька разів(повертаємося до пункту “Повторення” і закриваємо на це очі)."

- Підписуюсь під кожним словом. Я взагалі не люблю твори, де 20 сторінок я маю читати і нарізати дупля “а що бляха взагалі вібдувається і куди ці 10 опосумів намагаються летіти на цьому відрі з тарганами? (до речі самому цікаво стало, куди ж вони можуть летіти?)”. Це прямо 10 з 10. Аплодую стоячи.

“Мізогінія. Жінки в книзі виконують декоративні або негативні ролі, або відразу вмирають. На таке не можна закривати очі… Але доведеться.”

- Так ОСЬ як це зветься. А я, неотесаний, думав, що вони просто “білі та пухнасті”. Тим не менш - суб'єктивна думка. Має місце бути, але не в плані ненависті - жінки в першій частині взагалі не входили на перший план. Так вийшло по історії - я не винен, це все вона сама. Мій Всесвіт живе сам по собі за власними примхами та правилами. То ж… До слова, історія не про стосунки з жінками взагалі. Хоча… може колись я вдамся до такого експерименту. Але коли - питання дуже відкрите і не на порядку денному.

“Облизування ГГ. Так, в усіх діалогах можна почитати про те, який він розумник, геній і талант. Переважно нахвалюють його чоловіки - старанно, по декілька сторінок. З огляду на попередній пункт можна було б припустити що це СЛЕШ, але тема стосунків між чоловіками не розкрита. В самому жанрі СЛЕШ не бачу нічого поганого… Але якщо СЛЕШ то вже СЛЕШ… Закриваємо очі і на це.”

- Ну звісно ж, кого ж ще мені, як автору, облизувати? А взагалі - я гарно посміявся тут - чудовий жарт про СЛЕШ і відносини між чоловіками, хоч і не має відношення до того, що я роблю.

“Матеріалознавство. Чесно, не знаю навіть, чи треба писати про це після попередніх пунктів. По-перше засилля натуральних елементів на космічній станції. По-друге з вже відомих нам “дорогих інгредієнтів” та “рідкісних елементів” отримуємо “Зоряний Пил”. Це - найдорожча речовина, яка добувається з впавших зір. Залишається лише питання - “куди падали ті зірки?”” 

-  Тут, насправді, можу кинути камінь, але не буду. Ну хіба що дуже-дуже малесенький, з поваги до Олексія. Зоряний пил, згідно з моєю книгою, присутній в мікроскопічних кількостях у всіх метеоритах платинової групи. Але оскільки ГГ - геній (ГГГ підходить? :))) і про це, до речі, буде гарно розписано в другій книзі чого це він такий розумник) він навчився це обходити і синтезувати це в лабораторії. Як? Все це написано в книзі. А в другій про це ще більше буде :).

Далі йде переважно стьоб над моєю історією в саркастично-іронічному стилі, який я не буду розбирати, але який змусив мене посміхатись над певними моментами, тому що почуття гумору у Олексія чудове. То ж краще вам самим це прочитати.

“Отже, в сухому залишку ми маємо історію "Того, що вижив", який став "Тим, кого не називають" в сетінгу доволі нудної рпг-шки. Ну, знаєте, де треба винищити 100к мобів, добувати безліч ресурсів для крафту, виконувати бічні місії і т.п. А нудні діалоги хочеться промотати. Вибачте. Я більше нічого не побачив.” 

- От тут трошки прикро. І це, можливо, мій провтик як автора, але ОК, нехай буде. Схоже у мене своє, відмінне від Олексія сприйняття того, як мають виглядати діалоги та екшен з сюжетом. Що…

Плавно повертає мене до тези про те, що я не намагаюсь сподобатись всім, і не буду. Ось так. То ж, кому цікаво - прошу самим ознайомитись з моєю книгою, що є першою в серії (але далеко не останньою), і винести свій вердикт щодо “нудної рпг-шки” чи “шедевра рівня володаря кілець (ну це я загнув звісно ж))) )”, і обов'язково прочитайте рецензію від Олексія.

До речі: друга частина пригод Томаса Блеквуда вже активно публікується - “Алхімія еволюції”. Кому цікаво - ви знаєте, що робити.

Для повного розуміння: я сам просив пана Олексія написати розгромну рецензію на мою книгу, і я вважаю, що він впорався з цим завданням на 110%.

Але…

Як казав Брокер…

"Дарма ти не поцілив мені в голову"...

:DDDDD

Мир. І Чілл.