Перша знижка на книгу "Шеф моєї мрії"

Доброго ранку, мої хороші!

 

Сьогодні діє перша знижка на завершену книгу "Шеф моєї мрії". Якщо ви ще не читали історію про Олександра Олександровича і до нестями закохану в нього Яну, то в вас тепер є нагода, придбати книгу зі знижкою.

Шеф моєї мрії

Анотація до книги "Шеф моєї мрії "

Мене ніколи не цікавили однолітки, скільки себе пам'ятаю, я завжди мріяла про справжнього чоловіка. Дорослого, сильного і впливового. Такого, з яким я б могла почуватись маленькою слабкою дівчинкою, а не тягнути все на своїй шиї. Подруга вважає, що мені просто не вистачало батьківської уваги. Все можливо. Одного разу я побачила такого чоловіка в ресторані. Ковальов Олександр Олександрович - старший за мене на двадцять два роки, власник будівельної компанії. Я довго марила ним здалеку, бо чоловік був одружений , а для мене це табу. Поки якось не побачила в оголошенні, що в його компанію потрібні працівники. А ще, він нещодавно розлучився. Такої нагоди я втратити не могла. Тепер я зроблю все, щоб моя мрія здійснилася і щоб цей чоловік був моїм.
Пристрасно
Емоційно
Відверто
Бос і підлегла

Різниця у віці.

***

Зайшла на великий лікарняний балкон і вдихнула прохолодне повітря. Сьогодні на вулиці дійсно холодно. Недаремно Аліна казала одягнути куртку.  Застібнула жилетку до самої шиї і відійшла в самий кінець, до перил.  Дістала з кишені цигарку  і взяла її в зуби. 

 - Мені пофіг що ти про це думаєш, Маєвський. - я аж підскочила почувши гучний чоловічий бас . Швидко запхнула цигарку назад в кишеню  і розвернулась. - Я по-моєму не запитував твоєї думки. Якщо ти не можеш домовитись з юристом, то на біса я взагалі тобі бабки плачу? - продовжує кричати Олександр, а я дивлюсь не кліпаючи і не можу повірити своїм очам. Серце відбиває якийсь шалений ритм і долоні пітніють. Людоньки! Я що сплю?  Звідки він тут взявся?  Як завжди в діловому костюмі, туфлях і чорному пальто.  Навіть по виразу обличчя видно,  що він злий. Але все одно до біса привабливий. Чоловік продовжує розмовляти по телефону і здається навіть не помічає що він тут не сам. І це добре, бо я зараз далеко не в найкращому вигляді. М'яко кажучи. На голові шухер, на обличчі ні грама косметики, та ще й бліда як поганка... Жах одним словом.  Миша сіра.  Вирішила змитись по тихому, хоч так хочеться підійти ближче і заглянути в чорні магнетичні очі... Глянула на нього ще раз,  видихнула і швиденько йду до дверей. - Це твоя робота! І не грузи мене своїми проблемами. Не можеш впоратись? Заяву на стіл і нафіг. - гарчить і скидає виклик. Я ж в цей момент саме взялась за дверну ручку і смикнула її. Але двері не відчинились... Що за фігня? Спробувала натиснути сильніше, та знов без результату.  Чую позаду кроки і чогось ноги починають тремтіти. Та що з тобою, Яно? Олександр підійшов і зупинився за моєю спиною. 

 - Ти довго будеш тут стояти і двері розглядати? Чи намагаєшся відчинити їх поглядом?  - фиркає. 

- Вони... Не відчиняються. - повертаю до нього голову і все ж зустрічаюсь з його поглядом. 

 - Як це? - бере мене за плечі і відсовує в сторону.  - Трясця! Дійсно не відчиняються.  Ти що навмисне це зробила?  Чи в ліфті народилась і не вмієш користуватись дверима? - в мене від шоку і обурення очі мало з орбіт не повилазили. Ти дивись який нахабний.

- Ну звісно навмисне. Я ж завжди мріяла замерзнути на лікарняному балконі.  І задай  це питання собі. Коли я заходила, з дверима було все добре. Так що, саме ти їх зламав. -  теж фиркаю і складаю руки на грудях. Тільки тепер зрозуміла що від злості зверталась до нього на ти. Моя відповідь явно здивувала чоловіка, або роздратувала ще більше. Видно з ним так не розмовляють.  А я відчуваю що починаю не лише сердитись, але й замерзати. І потрібен був мені цей балкон? Та й телефон в палаті залишила. Точно! - Зателефонуйте комусь, нехай нас відчинять. 

- Я б так і зробив , розумнице,  та в мене здох телефон. Набрав на роботу купу дебілів, які самі нічого зробити не можуть, от і посадили батарею за пів дня. - бурчить наче сам до себе і ще сильніше смикає ручкою. - Дідько! В мене ж зустріч через годину. - починає стукати . 

- Ну, може хтось з дебілів вас замінить. - гмикаю. - Хоча, куди їм до вас? - він розвернувся і підняв брови. 

- Тобі не казали що в тебе занадто гострий язик?  

- А вам не казали що ви буркотун? - Олександр розсміявся. І голосно так, щиро... Вперше бачу його посмішку...  Серце знов мліє і роздратування наче рукою зняло. 

- Як тебе звати, язвочко?

- Яна. - відповідаю і обіймаю себе за плечі. Він мовчки знімає з себе пальто і накидає на мене. Такого я не чекала. Цей чоловік хоче щоб моє бідне серденько взагалі збожеволіло? - Дякую.

 - Здається я тебе вже десь бачив, Яно? - замислився дивлячись на моє обличчя. - Точно. В ресторані. Кілька днів тому.  - він запам'ятав мене? Ну нічого собі... 

- Так. Я пам'ятаю. 

 - І що ти тут робиш?  

- Мерзну на балконі разом з вами. - він знов посміхається. -  Мене положили в лікарню. Лікуюсь.  Що тут ще можна робити? 

 - Ну, я наприклад приїхав, перевірити куди пішли мої гроші?

 - То ви і є той спонсор, через якого тут з самого ранку всі на вухах? - думаю вголос. 

 - Типу того.  - опускає очі на мої кімнатні тапки. - Ти вже зовсім замерзла? - знов підійшов до дверей і починає стукати. - Глухі вони там всі чи що? 

- Хто там? Ви що застрягли? - нарешті чуємо жіночий голос за дверима.

 - Ні, чорт забирай! Це в нас розваги такі.  Відчиняй швидше. - знов бурчить Олександр. Та я вже зрозуміла, що це його манера спілкування.  Наче він господар цього світу. 

- Не відчиняються. - відповідає жінка. 

- Що серйозно? - іронізує. - Поклич когось. 

- Ага. Зараз. Зараз я когось знайду. - і побігла по сходах. 

- Якби ви сказали хто ви, було б швидше. - стукаю зубами від холоду. 

 - Іди сюди, язвочко.  Спробую тебе трохи зігріти. - потягнув мене до себе і обійняв... Знов з'явилась думка що я сплю, настільки все це нереально. Але його тепло, запах, сила... Матінко... Я згодна тут ось так замерзнути.  Тіло почало тремтіти, та здається вже не від холоду... - Не бійся. - чую над вухом. - Так краще? 

 - Ідеально. - посміхаюсь. - Тобтоооо... Я хотіла сказати... так. Так набагато тепліше. Дякую вам,  Олександре... - він теж посміхнувся і ми почули як хтось почав роздовбувати дверний замок. За хвилину нас відчинили і чоловік відпустив мене. 

- Що це в вас за приколи? - кричить на завідуючу яка теж сюди прибігла. - Дайте дівчині гарячий чай і замініть бісовий замок. А я поїхав. Стільки часу згаяв. - я зняла з себе пальто і віддала йому.

- Дякую. - він не відреагував.  Просто взяв і пішов вниз по сходах.

 - Олександре Олександровичу, пробачте. Звісно, ми все зробимо. - та він навіть не слухає і за мить зникає в коридорі .  А я розвертаюсь і швидко йду в свою палату під ковдру.  Курити вже не хочеться і мабуть не скоро захочеться...

КНИГА ТУТ

 

Приємного читання і гарного дня!

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Віккі Грант
12.05.2026, 09:26:52

❣️❣️❣️❣️

Тетяна Калинова
12.05.2026, 09:35:28

Віккі Грант, ❤️❤️❤️

avatar
Лана Рей
12.05.2026, 09:15:09

❤️❤️❤️❤️

Тетяна Калинова
12.05.2026, 09:17:41

Лана Рей, ❤️❤️❤️

Книга пречудова❤️

Тетяна Калинова
12.05.2026, 08:51:56

Наталія Ковтонюк, Щиро дякую, люба. ❤️❤️❤️

avatar
Anna Anna
12.05.2026, 07:37:32

❤️❤️❤️❤️❤️

Тетяна Калинова
12.05.2026, 07:38:18

Anna Anna, Щиро дякую, моя хороша!❤️❤️❤️

avatar
Тетяна Маркова
12.05.2026, 07:31:22

Чудова книга!

Тетяна Калинова
12.05.2026, 07:31:57

Тетяна Маркова, Дуже дякую!

Інші блоги
Хамелеон — у топі Букнету
Ааааа, ви це бачите?! Бо я досі сиджу, дивлюся на екран і не можу перестати усміхатися! І це все завдяки вам, мої любі читачі Хамелеона і не тільки❤️ Я хочу щиро подякувати кожному, хто підтримує мене та мою творчість.
Кілька фактів про новинку: завершена книга!
Любі, привіт! Хочу розповісти вам декілька фактів про свою новинку «На дні почуттів». ⭐ Це друга частина, початок історії молодої студентки Олександри можна прочитати в безкоштовній книзі «На глибині кохання». ⭐ На
А які ваші вподобання у квітах?
А які ваші вподобання у квітах? Бо деколи навіть найрозкішніший букет не замінить тих улюблених квітів, які існують суто для душі. Так і в нашій історії: Лео задаровує Ліві трояндами, а від вигляду білих еустом вона
Нова глава буде сьогодні!
Любі мої читачі, сьогодні вийде нова глава "Долі всупереч", десь після 19.00 Вас чекає приголомшливе відкриття таємниць та божественний гнів. Богиня Фрея постане в іншому вигляді, ви будете здивовані. Трішки пізніше
Хто кличе «мамо…» в тумані?
Над стежкою мерехтять два бліді вогники. Жінка з ліхтарем зупиняється, прислухається, і з туману долинає тихе дитяче «Мамо…» Так починається мій короткий ролик про потерчат. За українськими повір’ями, потерчата
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше