Чомусь мені захотілось зробити візуалізацію останніх глав, де майнові суперечки і романтично-драматичні події відступають, а натомість героїх роблять цілком конкретні і не цілком безпечні кроки на шляху до мети. 

Кроки слідчого були повільні, виважені, він уже прямував до передпокою, коли раптом зупинився.

- А знаєте, я вже бував у цій частині будинку. Сімнадцять років тому.

Він поглянув на Романа.

- Прекрасний ремонт, до речі.

- І… що ж ви тут робили? - рівно запитав Камінський, хоча вже знав відповідь.

- Встановлювали обставини смерті вашої матері.

Він кивнув присутнім і по-страречому повільно зачахнув світло-сіре пальто, підняв комір і пильно подивився на Теодору. 

- Маю для вас добру пораду.

Вона вже підвелась, щоб піти слідом за Юхневичем, але наступні слова змусили її знову опуститись на диван.

- Припиніть читати той щоденник.

Читити повністю тут - Тінь, що не зникає