Рецензія на роман Анни Лінн Сваха під прикриттям

Написано в рамках марафону рецензій та відгуків Тетяни Гищак.

Роман Анни Лінн “Сваха під прикриттям” читати ТУТ.

Королівський відбір.  Свого часу я перечитала стільки книжок на цю тему, що стала  вважати себе експертом :), от і обрала для  рецензування відповідний твір. 

Ця тема настільки заїжджена, що, здавалось би, нічого нового тут вигадати неможливо. Однак Анні Лінн все ж таки вдалося здивувати мене. 

Як все відбувається зазвичай? Правитель або його син запрошує до себе дівчат і влаштовує змагання. Починаються конкурси, інтриги, бали, дрібні пакощі і підставляння. Іноді навіть значні переступи та вбивства трапляються. Анна Лінн відразу ж  відхилилася від затвердженої парадигми. В її книзі немає жодних балів, вишуканих гардеробів і взагалі ніхто не запрошує наречених у палац. Тут відбувається все навпаки - наречені самі подають заявки на шлюб із принцом, а принц їде до них, щоб побачити кожну, так би мовити “в її природному середовищі”. Супроводжує принца незвичайна сваха — молодий хлопець на ім’я Гелій, дивний трошки, з наклеєними вусами, які періодично з’їжджають з потрібного місця. Втім, це не заважає йому бути хорошим знавцем своєї справи. 

Карколомних пригод і неочікуваних поворотів сюжету в романі немає. При цьому читати його надзвичайно цікаво і весело. Події розгортаються швидко, текст рясніє гумористичними ситуаціями і дуже влучними, як на мене, порівняннями. 

Гендерна інтрига — не така вже й інтрига. Читачеві від початку відомо, що Гелій насправді це Геля, креативна молода сваха, і що переодягнулася вона хлопцем, щоб зберегти високий статус свого шлюбного агентства, а також щоб супроводжувати принца, не втративши своєї дівочої репутації.  

Головні герої надзвичайно симпатичні. Кронпринц  Алдрік — розумний, поміркований. Він швидко  зрозумів, що перед ним не хлопець, втім, підтримує правила гри протягом усієї подорожі. А Геля не боїться сперечатися з ним і завжди відверто виражає свою думку. Тож нічого дивного, що на фоні зацікавленості принца між героями виникає справжня дружба.

Другорядних героїв в книзі багато. Основні, звичайно, це партнери Гелі по шлюбному бізнесу — Боб і Василина. Вони справжні друзі — вірні і віддані. А от наречені принца — різні. Деякі, такі як вогняне сімейство О’Рінн, дуже милі і щирі, інші ж викликають відразу. Дехто і справді рветься до трону і не зупиняється на цьому шляху ні перед чим, але більшість просто намагається використати принца в своїх інтересах. 

Тут мушу відмітити хороше знання автором психології. Поради, викладені в цій книзі запросто можна використовувати в житті. Цю книгу взагалі можна розбирати на цитати та афоризми. Я виписала собі декілька:

“Не одружуйтесь з розрахунку, бо в розрахунках завжди є похибка.” 

“Справжня сім’я це коли трохи горить, але ніколи не згорає до тла.” 

“Сімейних стосунків треба вчитися не з книжок, і не в ідеальних шлюбів, а у тих сімей де ніхто не боїться сміятися вголос.”

Ідею книги я сформулювала так: міцний шлюб завжди починається з дружби, що поступово і гармонійно перетворюється на кохання.  

Як ви зрозуміли, книга мені сподобалася — я раджу її всім хто полюбляє фентезі, гумор і цікавиться темою шлюбів. Однак і деякі зауваження у мене виникли.  

Здивувало мене, що до кронпринца в романі звертаються то “Ваша високість”, то “Ваша світлість”. Ця ситуація повторюється неодноразово, отже звичайною опискою пояснити її не можна. Справа в тім, що за правилами етикету до аристократа потрібно звертатися за його найвищим титулом. Королівський син завжди є принцем (Ваша високість), одночасно він має і герцогський титул (Ваша світлість), можливо і графський (Ваша осяйність), а на додачу ще й баронський (Ваша милість), але той, хто не вживає звертання “Ваша високість” демонструє або повне незнання етикету, або свої сумніви у його правах наслідування.  Коли пишеш про аристократів це необхідно враховувати. 

Книга читається легко. Однак деякі вислови залишилися для мене незрозумілими:

“Зігнув дверний косяк плечем” — не можу уявити собі цього процесу. Дверний косяк - одвірок. Можливо “вивернув одвірок”?

“Його плащ схопили одразу троє продавців — хто за рукав, хто за серце.” Чи треба пояснювати, що у плаща немає серця? 

“Шлейф плаща розвівався у вітрі.” Шлейфа у плаща також немає, можуть бути комір, рукави та поли. Гадаю, це речення треба перефразувати. Можливо так: “Плащ шлейфом віявся за спиною.”

“Чому навчають майбутніх принців?” Чому майбутніх? Принц у нас цілком сьогочасний. Можливо малися на увазі майбутні королі?

“В його очах палахкотіла біль.” Тут мушу зазначити, що “біль” в українській мові чоловічого роду. 

Із відвертих росіянізмів (слів, яких немає в українському словнику) трапився на очі “прищурилася”. Варто було б замінити його на український аналог “примружилася”.

Зустрілися і слова вжиті в неправильному сенсі.

Сказано, що принц і Геля їхали “обмінюючись ковкістями”.  Слово “ковкість” є в словнику, от тільки означає воно властивість матеріалів змінювати свою форму під дією тиснення, а зовсім не словесні шпильки, як, вочевидь, малося на увазі.

Ще одне неправильно вжите слово: “жарівка”. За словником це лампочка розжарювання, в романі ж йдеться про опалювальний пристрій - жаровню. В іншому випадку слово “жаровня” вжито цілком вірно. 

Не обійшлося і без тавтології, цього бичу усіх письменників: “певно щоб упевнитися” і “Дорога тягнулася ліниво, як лінивець після обіду.” Варто замінити ці вислови, бо два однокореневих слова в одному реченні зустрічатися не повинні.

Роман перевірено на орфографію за допомогою штучного інтелекту. Я вітаю цю практику, от тільки хочу нагадати, що електронний розум припускається помилок не менше ніж людський і після нього варто хоча б разок все перечитати. І верстки красивої він не робить, тож багато абзаців залишаються без інтервалів один між одним. Заради того, щоб текст виглядав охайно потрібно розсунути їх. Я, на жаль, не знаю як можна зробити це на Букнеті інакше як вручну, можливо хтось, більш просунутий в цьому плані, дасть свою пораду. 

І під кінець — мене усміхнуло ім’я матінки сімейства О’Рінн — Сайра. Помилки тут немає, у волі автора називати своїх героїв, як заманеться, та все ж виглядає нестандартно. Скажу відверто, це не саме дивне ім’я яке мені доводилося зустрічати у фентезі. 

Бажаю Анні Лінн подальших успіхів у творчості. 

Цей матеріал поповнить книгу РЕЦЕНЗІЇ, яку можна знайти у мене на сторінці. Читати ТУТ.