Між ними - більше ста років.
Але відстань не рятує.

1915: Марта і Роман. Бажання, яке маскується під боротьбу. Контроль, що насправді є слабкістю. Гра, де кожен впевнений, що веде - і не помічає, як стає фігурою.

2018: Теодора і Роман. Інші обставини, але ті самі вузли - впертість, недовіра, дивне тяжіння, якому обидва опираються… і піддаються водночас.

Минуле не просто залишилось у щоденниках.
Воно проростає у вчинках. У словах. У виборах, які здаються власними.

Питання тільки одне:
вони справді живуть своє життя - чи повторюють чуже?

І якщо це коло - замкнуте…
хто першим наважиться його розірвати?

«Тінь, що не зникає» — історія про те, як далеко може зайти те, що колись не було завершене.