Привіт усім))

Поділюсь трохи своїми думками стосовно "Гранатового дерева".

Десь років у двадцять п'ять я підсіла на читання любовних романів. Відкрила на тоді для себе цей жанр. Пізно якось, але так от сталося. Через трохи часу, перенаситившись, мені все менше задоволення приносило читання. Тоді я придумала власний сюжет - історичну його частину. Тоді вперше задумалась про авторство, але пройшло ще багато часу перш, ніж я здалась і сіла писати.

Але та перша, придумана мною історія, аж цього року лягла на папір. Хоч деякі моменти з неї я запозичила для інших своїх історій. Я чесно думала, що історичного любовного роману не напишу, не вистачить ні знань, ні таланту. Втім взялась писати з тим, що в мене є. Що вже вийшло, то вийшло.

А що запозичила... Хто пам'ятає "Довга дорога до тебе", коли Дана ховала Яна вдома в кладовці і прийшла тітка. Так от цей момент запозичено з епізоду, де в "Гранатовому дереві" Ліліан опинилась у ванній з Джейсоном і прийшла місіс Вентворт. 

Другий запозичений момент трапився в "Пам'ятай мене таким", коли друзі пожартували з Макара і підіслали до нього на дискотеці в школі Дарину, а не тодішню його дівчину Камілу. Так само трапилось на балі-маскараді, коли слуга помилково передав послання Джейсона Ліліан, а не Софі.

Так от, я придумала сюжет "Гранатового дерева", але всі ці роки не могла придумати завершення. Аж, як я вже раніше згадувала, минулого літа мене осінило. 

Назву теж придумала літом, коли на власні очі побачила гранатове дерево і воно мені сподобалось, таке... прикольне)))

До речі, ім'я головного персонажа завжди було Джейсон, а от ім'я Ліліан я придумала вже перед самим написанням, теж весь час не знала, як її "звати". Стосовно другої любовної лінії, там теж Лука завжди був Лукою, а от Гейлі до початку написання була Еммою.