Дорогі автори та читачі ♥️ 

Опублікований розділ 9 роману "Лисяче серце"

Схоже у Джаан по троху виходить здружитися з Ліоном, як гадаєте коли вона стане дорослішою чи будуть між ними стосунки?

Уривок ⭐ 

Тим часом Ліон уже стояв на вузькій кам’яній стежці, що змією вилася вздовж схилу гори. Небо було безмісячне, а холодне зоряне світло ледь торкалося темних скель.
Удалині рухалася колона воїнів. Смолоскипи тремтіли в нічному вітрі, кидаючи довгі викривлені тіні на каміння. Попереду їхав вершник у чорній броні, що відливала синявою сталі. Над ним майорів стяг із розпростертим крилом Чорного Дракона.
Ліон не ховався.
Він просто вийшов на середину стежки й завмер, спокійний і непорушний, наче сама гора.
Колона зупинилася. Почувся брязкіт зброї, хрипіння коней і приглушені голоси. Командир підняв руку, і вперед виїхали троє розвідників.
— Хто ти такий? — різко гукнув один із них, здіймаючи смолоскип вище.
Полум’я освітили обличчя Ліона — бліде, спокійне й дивно байдужне.
— Я той, хто живе на цій горі, — відповів він тихо, але його голос прокотився ущелиною, мов порив холодного вітру. — І ви тут непрохані гості.
Розвідники перезирнулися. Один із них криво всміхнувся.
— Відійди, хлопче. Ми прийшли по дівчину, яку ваш господар ховає. Чорний Дракон наказав привести її живою. Не станеш на заваді — залишишся живим.
Ледь помітна усмішка торкнулася губ Ліона.
— Я і є господар цієї гори. І дівчину ви не отримаєте.

Приємного читання ♥️