Код Всесвіту: [futureproof]

Вітаю, друзі!
Вирішила нагадати, що маю книгу на конкурс фантастики і трохи поділитися тим, як вона писалася)

Хто не любить довгі тексти, запрошую подивитись

візуали 

до

кількох

розділів

 

Або буктрейтер до всієї книги

А хто лишився – щиро вдячна і спробую стисло)

Загалом задум з перетвореннями героїв у тварин, лежав у моїй “шухляді” з далекого 2015-го року, я планувала розбудовувати цю ідею у жанрі фентезі, та все відкладала. Втім, уже під час новорічних свят, почали спадати на думку діалоги. І я почала думати як адаптувати ідею у фантастику. Головна героїня Кейн, фактично вибила з ноги шлюз мого творчого потоку, (який я вирішила трохи прикрити, аби перепочити після приквела до “Спадщини Троїстої Богині”). Ідеї з’являлись одна за іншою, і я знову кинулась у написання книги з головою, як роблю це завжди.

• У той період якраз почалися частіші відключення, я хвилювалась, що не встигатиму писати стільки, скільки хочу, тож перейшла на планшет. (Хто не знає, я – автор ПК, в телефон можу записати тільки уривки, діалоги чи короткий опис побудови сцени). Тож, перейти зі зручної клавіатури і великого монітора до іншого пристрою було дивно, м’яко кажучи, до того ж довелось залишити ворд, у якому я писала впродовж п'ятнадцяти років і піти на гугл докс. Та, коханий подбав про мій комфорт, підключив мені блютуз-клавіатуру(бо сенсорна з моїми довгими нігтями – це як насмішка над собою, коли заплануєш редагування розділу), і так я продовжила писати навіть під час відключень. Тож вважаю, що мені просто шалено пощастило не втратити змогу творити при обставинах, у яких ми всі зараз перебуваємо.

Ця історія першочергово уявлялась мені як серіал, де космічний сеттинг виступає другорядним, футуристичність вплетена у життя та побут, але основна думка, основна мета цього твору – показати взаємодію між людьми. Показати вплив одного героя на іншого і, що з того впливу вийде. Показати, що таке жертва і чим вона може бути продиктована. Звернути увагу, що у цьому світі немає 100% “хороших” чи “лихих” людей. Є ті, хто зазнав тиску, насильства та примусу. Є ті, хто зробив неправильний вибір. Та існують й ті, для кого важливо не лише жити з минулим, а й подбати про майбутнє.

Кейн має ті ж проблеми, що й ми. У неї криза чверті життя, ПТСР, моральне виснаження, екзистенційна криза, нерозуміння, хто вона і нащо. До зустрічі з Реймі, вона просто пливла течією. І тільки той малий дав їй мету, дав можливість роззирнутися і побачити, куди котиться цей світ. Він став неначе лінзою, що нарешті дозволила бачити простір довкола чітким, підкреслила кожну ваду, кожну хибу, все, що могло би бути виправленим.

Це не ситком, не космічна опера і не філософський трактат. Це емоційна історія, що вчить зважати на вагу власних вчинків, демонструє, що за бажанням, можна спробувати виправити бодай щось. Тут герої, що є фактично чужі одне одному, стають справжньою родиною. Вони часом сваряться, часом ображаються – та завжди стануть на захист одне одного, завжди підставлять плече, якщо це буде необхідно.

Любовної лінії у цій історії немає. Саме у романтичному розумінні, головна героїня зазнала чимало втрат і у коханні зокрема, тож події твору охоплюють інший період її життя, де стосунки б навряд чи скінчились добре. Та, коли вас все ж цікавить романтика, другорядні герої стосунки мають і з’являються часом у розділах. Втім, якщо говорити про любов, як про ширше поняття, вона тут всюди. Любов до друга, до наставника, до дитини. І це те, що прописати найтяжче, на мою думку.

• Та я маю звичку закохуватись у процес написання кожної книги. Тож спершу цих героїв полюбила я, а потім вже показала це вам)

Тож, якщо коротко(так-так, для мене це коротенький блог, вам вже відомий мій потенціал у “простирадлах”), про це і є моя історія. Перш за все, вона про людей. Хто вони, як стали антагоністами цієї історії, і як їм з цим жити. Як навчитись розуміти одне одного, підтримувати та виправляти власні помилки.

Запрошую вас до прочитання, буду дуже рада підтримці та враженням! Знаю, що шанси вкрай низькі, та все ж не дорівнюють нулю) Мені важливо, щоб ця історія була почута, прочитана і прожита.

Дякую всім, хто підтримував книгу у процесі написання. А передусім неймовірним:
Ромул Шерідан та Віталій Козаченко. Ваша постійна підтримка та враження додавали мені енергії та наснаги!

Також, дякую Анні Лінн та вищезгаданим авторам за рекомендації, що гріють мені душу! Як завжди шкодую, що не можна увімкнути всі) Та часом змінюю, щоб кожну можна було побачити)

Анотація

Планета Індиґо-352. 5193-й рік. Людство вже майже двісті років проводить експансію, подорожуючи різними галактиками. Освоєння нових, незвіданих планет потребувало могутнього війська, тих, хто буде сильнішими, спритнішими, стійкішими до майбутнього.

Кейн Лавкрафт була однією з них, вона пройшла не одну битву і вже забула як воно: відчувати смак до життя, бути вільною. Тільки малий сусідський хлопчик допомагає їй усвідомити цінність власного існування.

Спостерігаючи за контролем влади, нескінченною цифровізацією і непомірними апетитами людства, Кейн усвідомлює, що одного страшного дня всі вони заплатять дорогу ціну за свої загарбницькі війни. Існує лише один крихітний шанс стати стійкими до майбутнього. Головне не втратити його.

(троп-картка клікабельна)

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨

❣️Мій інстаграм

❣️Мій фейсбук

❣️Мій пінтерест

❣️Мій тредс 

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️